У Франику дощ!!! просто фантастична злива вже добу!!! і мені страшно комфортно)))
Подивилася "Человекаиз дождя" з Томом Крузом. тепер можу додати ще одини фільм до мого списку стрічок, де немає лінії кохання або вона не є головною. Супер!))
отримала купу задоволення. Як тільки побачила перший кадр із неповносправним (так ми, гіганти мислі, їх називаємо), то зрозуміла, шо фільм мені сподобається. якби мені колись вдалося пожити з такими людьми десь із рік у Лярші, я би була найщасливішим штріхом на світі. мені треба до них. на лікування. у них є якісь розумові вади, але вад почуттів - певно, нема. принаймні, ті вади не такі, як у нас. чомусь, коли говорять про те, що хтось каже все в очі, то мають на увазі, що та людина не соромиться буль-кому нагрубити, але ж сказати про людину щось добре ми боїмося ще більше! а вони ні. пам"ятаю, як Юля запитала, чи знаємо ми, у чому головна відмінність хворих Дауна від нас… у них немає похмурих думок)
класно було, коли Чарлі і Реймонд (його брат, який «страждав» аутизмом) сиділи за гральним столом. Чарлі тішився, що вони виграли 80 тисяч, а Рею була набагато важливішою склянка з соком) і ще було сміховиння, коли Рея запитали, чи сподобавсяйому поцілунок жінки, що він про нього думає, а він відповів: «Було мокро»)) за такою логікою, Франик зараз також хтось цілує)) і гарно звучала фраза «Зустрінемося через 1 209 600 секунд»))
Також дуже сімейний фільм. як і всі старі добрі фільми старих добрих часів. після нього одразу подивилася останні фотографії з родиною. і була просто в шоці. на фотці, де я з бабусею, я ледь не сплутала себе із братом. тобто, звичайно, що не сплутала, але на мене з тої фотки дивився він. я НІКОЛИ не могла подумати, що ми можемо бути настільки схожими хоч би в чомусь із двоюрідним братом, з яким говоримо раз на кілька років. останній раз, де ми були обоє, було дуже смішно після 5-хвилинної тиради типу «подивися на того чувака. не знаю, шо він за один, але як можна так випендрюватися? та ви бачили, як він їхав на своїй машині?» сказати: «А взагалі-то це мій брат))»
Також останнім часом почала помічати, що я схожа на свою бабусю. це було просто якесь прозріння. і не менш мене здивуваладумка, що я ХОЧУ бути на неї схожою. хочу бути такою, як вона, у її віці. останнім часом почала більше відчувати нашу близькість, ми знову дуже багато сміємося разом. я, мабуть, вперше почала її усвідомлено цінувати. це робити легше, коли одна бабуся вже померла. і навіть не хочу думати про продовження…