літачки
до хорошого швидно звикаєш. в ейрбасах ЧСА світло, чисто, між рядами крісел досить місця, крісла зручні, підголовники регулюються.
в Аеросвіті спочатку враження, що ніхто взагалі нікуди не летить. двигуни не вмикають, так, посидіти зайшли. все якесь потріпане, колінця впираються в крісло спереду, крісла незручні, вздовж стінки та по ногам дме. і лампа над головою дзижчить, знаєте, як іноді протівно дзижчать лампи денного освітлення, в якихось радянських поліклініках, чи держзакладах. в принципі, якщо прикрити очі, то можна подумати, що дзижчить муха, а ти ну просто в сільському роздовбаному автобусі.
борпровідниці дуже ввічливі. "столік падимітє", з визовом кидає стерво-блонда з прямою рівною чьолкою та тугим пучком на потилиці. потім, оговтавшись, швидко ще додає майже крізь зуби "пажалуста".
пресу читати неможливо. враження як не від статей, а наскубаних з різних місць речень. я навіть в жж намагаюсь якось більш звязно писати. ну і мова, стилістика, да "стоимость варьирует". доставляєт, ага.
а назад замість Аеросвіта нас везла windrose, на такому гарненькому Ембраєру
у них, правда, теж свої приколи: всюди в правилах безпеки підбори закреслені, а на пояснювальних малюночках бортпровідниця хвацько лізе в аварійний вихід прямісінько в своїх туфлях. а ще в бортовому журналі "металічний", ага
а сьогодні я знову летіла Ейрбасиком, підіткнула підголовник під вухо і дрихла всю дорогу з перервою на поїсти. ЧСА, після приблизно року без безкоштовних алкогольних напоїв в економкласі, повернули в список біле та червоне вино. жалко, що томатного соку в них так і нема.
в Аеросвіті спочатку враження, що ніхто взагалі нікуди не летить. двигуни не вмикають, так, посидіти зайшли. все якесь потріпане, колінця впираються в крісло спереду, крісла незручні, вздовж стінки та по ногам дме. і лампа над головою дзижчить, знаєте, як іноді протівно дзижчать лампи денного освітлення, в якихось радянських поліклініках, чи держзакладах. в принципі, якщо прикрити очі, то можна подумати, що дзижчить муха, а ти ну просто в сільському роздовбаному автобусі.
борпровідниці дуже ввічливі. "столік падимітє", з визовом кидає стерво-блонда з прямою рівною чьолкою та тугим пучком на потилиці. потім, оговтавшись, швидко ще додає майже крізь зуби "пажалуста".
пресу читати неможливо. враження як не від статей, а наскубаних з різних місць речень. я навіть в жж намагаюсь якось більш звязно писати. ну і мова, стилістика, да "стоимость варьирует". доставляєт, ага.
а назад замість Аеросвіта нас везла windrose, на такому гарненькому Ембраєру
у них, правда, теж свої приколи: всюди в правилах безпеки підбори закреслені, а на пояснювальних малюночках бортпровідниця хвацько лізе в аварійний вихід прямісінько в своїх туфлях. а ще в бортовому журналі "металічний", ага
а сьогодні я знову летіла Ейрбасиком, підіткнула підголовник під вухо і дрихла всю дорогу з перервою на поїсти. ЧСА, після приблизно року без безкоштовних алкогольних напоїв в економкласі, повернули в список біле та червоне вино. жалко, що томатного соку в них так і нема.