Стокгольм.
Про що ви думаєте, коли мова заходить про Стокгольм?
Чесно кажучи, ще донедавна я не думала нічого. Ну, столиця північної країни, себто сніг, холодно, вікінги там колись тусувались. І все.
Тому я була приємно здивована, коли отримала листівку від чоловіка, який у Стокгольмі був по роботі: на листівці була краса. Виявилося, що Стокгольм стоїть на островах, а воду я люблю. Закортіло побачити все на власні очі.
Стокгольм. Місто одного озера, одного моря та купи островів.
Зараз немає того відчуття, що "мы ехали, ехали, и, наконец, приехали". 2 години літаком - це ніщо. А через часті перельоти вже аеропорт як рідний дім, і немає того щасливого і трошки нервового тремтіння: "ось як сяду у літак та як прилечу". Тому по прильоту я собі і коханому нагадувала, підстрибуючи: "ми в Стокгольмі!".
Отсаточно відчуття мандрівки прийшло в автобусі, дорогою з аеропорту в місто: по радіо заграла What a wonderful world, я змахнула сльозинки з куточків очей, схопила коханого за коліно, і зрозуміла, що 4 дня попереду будуть неймовірно чудовими.
Ми мерзли на глибоких станціях синьої гілки метро, прогулювались вздовж заток, мружились на сонечку на лавках Монтеліусвегену поруч з пятьма білявками, дивилися на центральні Гамла Стан та Ріддархольмен з найвищої точки міста - скелястих Шіннарвіксбер'єт, каталися на кораблику між сушею-Естермальмом та островами Юргорден та Шеппсхольмен, дивилися на шоу зміни королівської варти біля королівського ж палацу, їли найсмачніше морозиво з чорницями, дивилися, як видувають скло у Скансені, торкалися обома руками одночасно до стін самої вузенької вулички в центрі міста, спостерігали за зустріччю прісного озера Меларен та солоного Балтійського моря у шлюзах, пили чай та каву на відкритій терасі на даху Культурхюсет...
А останнього дня на небі були такі чудові хмаринки, що кортіло мацати їх руками, забрати з собою на память хоча б декілька, або хоча б у вигляді фотокарток, і я зупинялася знову і знову, дивилася на небо, воду та вкриті зеленню острови, і думала, коли ж я приїду сюди ще разочок.
I see skies of blue, and clouds of white.
The bright blessed day, the dark sacred night
And I think to myself, what a wonderful world...
Stockholm. Lake, sea and islands
Чесно кажучи, ще донедавна я не думала нічого. Ну, столиця північної країни, себто сніг, холодно, вікінги там колись тусувались. І все.
Тому я була приємно здивована, коли отримала листівку від чоловіка, який у Стокгольмі був по роботі: на листівці була краса. Виявилося, що Стокгольм стоїть на островах, а воду я люблю. Закортіло побачити все на власні очі.
Стокгольм. Місто одного озера, одного моря та купи островів.
Зараз немає того відчуття, що "мы ехали, ехали, и, наконец, приехали". 2 години літаком - це ніщо. А через часті перельоти вже аеропорт як рідний дім, і немає того щасливого і трошки нервового тремтіння: "ось як сяду у літак та як прилечу". Тому по прильоту я собі і коханому нагадувала, підстрибуючи: "ми в Стокгольмі!".
Отсаточно відчуття мандрівки прийшло в автобусі, дорогою з аеропорту в місто: по радіо заграла What a wonderful world, я змахнула сльозинки з куточків очей, схопила коханого за коліно, і зрозуміла, що 4 дня попереду будуть неймовірно чудовими.
Ми мерзли на глибоких станціях синьої гілки метро, прогулювались вздовж заток, мружились на сонечку на лавках Монтеліусвегену поруч з пятьма білявками, дивилися на центральні Гамла Стан та Ріддархольмен з найвищої точки міста - скелястих Шіннарвіксбер'єт, каталися на кораблику між сушею-Естермальмом та островами Юргорден та Шеппсхольмен, дивилися на шоу зміни королівської варти біля королівського ж палацу, їли найсмачніше морозиво з чорницями, дивилися, як видувають скло у Скансені, торкалися обома руками одночасно до стін самої вузенької вулички в центрі міста, спостерігали за зустріччю прісного озера Меларен та солоного Балтійського моря у шлюзах, пили чай та каву на відкритій терасі на даху Культурхюсет...
А останнього дня на небі були такі чудові хмаринки, що кортіло мацати їх руками, забрати з собою на память хоча б декілька, або хоча б у вигляді фотокарток, і я зупинялася знову і знову, дивилася на небо, воду та вкриті зеленню острови, і думала, коли ж я приїду сюди ще разочок.
I see skies of blue, and clouds of white.
The bright blessed day, the dark sacred night
And I think to myself, what a wonderful world...
Stockholm. Lake, sea and islands