жадан

[curly_and_sad]

Вже кілька днів стояла спека,
і сонце ховалося між тополями.
В будинку напроти була аптека
де вони купували бинти і знеболювальне.

Лежали розпечені квартали,
ніби розсипані монети.
В помешканні, яке вони винаймали,
вночі нагрівалися усі предмети.

Нагрівалися фінки і відмички,
одяг із запахом нікотину,
нагрівались бензинові запальнички,
в яких уже давно не було бензину.

Темніли повіки її обважнілі,
і дерева за вікнами відкидали тіні,
нагрівались порізи на її сухожиллі,
нагрівалися кулі у нього в тілі.

І коли вона торкалася повітря рукою,
нагрівалося повітря - чорне й прозоре.
До ранку було тихо, і тиша була такою,
що чути було як їм сниться море.




вона ще не виросла і не втратила голову 
від чорної музики у власних зап’ястях 
і світло з небес і початки голоду 
в її долонях будуть за щастя

вона ще не падала на мокрі матраци 
і в кров її не вливався поспіх 
і ще не блукала південними трасами 
худоба - таврована мов плацкартна постіль

ні болю в легенях ні решти блиску 
в темній траві без кінця і міри 
й гарячі квіти високого тиску 
не росли на відкритих ділянках шкіри

і друзі на станціях і ріки в селищах 
дбають про свій подорожній статок 
і одяг випалюється на сонці все ще 
вірно тримаючись її лопаток

вона ще не може просто померти 
зализує рани наче конверти 
чистить зуби мов табельну зброю 
і засинає поруч з тобою