Сьогодні я написала листа своєму другові, який має душу неймовірно більшу та ширшу, ніж той скутий простір, в якому він знаходиться наразі. Сподіваюсь, ці мої історії розрадять його і вас)))
Готуйтеся, панове, ви вирушаєте у подорож)
Зібравши валізи і відчувши, як сильно ти втомився від УСЬОГО: від усієї біготні, метушні, вирішування якихось питань, проблем і т.д…, ти сідаєш у авто, ти бачиш як рухається за ним кругла Земля, демонструючи свої численні образи, слухаєш саме ту музику, яка подобається тобі і їдеш… Здавалося б, що в цьому такого? Однак дорога, як потік свідомості - вона надихає на роздуми майже про все або ж таке подекуди приємне пасивне споглядання… Ти бачиш, як змінюється природа твоєї рідної землі, як ліси стають густішими, як починають виростати гори, як рівна і пряма дорога почитає плутати як вуж і ось, ти вже у надзвичайно мальовничій Україні - чи то Прикарпаття, чи Закарпаття - я, на жаль, не знаю точно, однак ти бачиш смереки, стрімкі гірські річечки, специфічні хатинки та здоровенні будинки у гуцульському стилі), а також жінку років 40ка, яка виглядає на усі 60: у хустці, якомусь дивному одязі з упертими в боки руками і дуже активним та впевненим виглядом, який виправдовує її позу назвою автобусної зупинки «Сможе»))) Ще далі тебе зустрічає «Мохнате» і настрій стає дуже веселим та чудовим))) Ось-ось, ще трохи і ти вже в Угорщині (або «Венгрії», як казав не лише один із героїв російського кіно, а і деякі телевізійні постаті сучасності)))
На відміну від кордону із Польщею, де тебе по-справжньому «шмонають», незалежно від того, чи справді ти щось везеш із собою чи ні; інтелігентний в тебе вираз обличчя або не дуже… окрім мінімум години-двох очікування ще хвилин 30-40 забирають зазвичай поляки, які впевнені, що «українці - це зло» і треба перевірити все, бо якщо не вони, то вже ніхто нас не зупинить - бу-га-га (лунає голос на кшталт Дракули чи ще когось грізного і страшного))) Отже, на твоє здивування, угорці після завченого до того «йооо-напот» (доброго дня людською мовою) без особливих емоцій спокійно тебе пропускають і проходження кордону займає загалом хв. 30-40 залежно від того, наскільки коротенька черга перед тобою… Отже, та-там (фанфари) і ти вже в Угорщині)))
Прочитати назви їхніх населених пунктів, які не Дебрецен та Будапешт доволі важко, наприклад, Nyiregyhaza, Szekesfehervar, Satoraljaujhely і т.д. Радує те, що особливо вчитуватись у ці дивацтва особливо і не потрібно, оскільки досить скоро після кордону ти потрапляєш на автобан - якісні дороги, на яких не трясе, як на «рідних» і налити окропу у пластикову скляночку на швидкості 120 км/год, якщо ти не за кермом, справа дуже легка з мінімальним ризиком налити щось гаряченьке собі на руку, на відміну, від подорожі нашими дорогами… Отож, Угорщина…
Одразу відчувається, що ти «не у себе». Не так, щоб щось одразу було набагато краще, але воно відмінне. Окрім якості доріг, будиночки прості, однак набагато більш сучасні, доглежені, оброблені поля, все структуроване, відчувається порядок та узгодженість.
Раз-раз і ти вже під’їзжаєш до Будапешту, і от - ти уже у столиці. Одразу відчувається розмах колишньої Імперії… Звичайно, це не Відень, однак масштаб одразу вловлюється! І розмір будинків, і їхня архітектура! Заворожує переїзд Дунаю! Широка могутня річка! Не ширша ніж Дніпро, однак колір якийсь таємничо синій))) А може це тому, що ти вперше у Будіку і вперше над Дунаєм у авто)))
Звичайно, помітно і те, що місто потребує коштів та більшої уваги, піклування, що багато що застаріло і потребує втручання сучасності, однак, відчуття, які виникають, коли просто їдеш через місто - «Хочу сюди знову!», однак «хочу погуляти, подивитись ближче, дізнатись чогось нового»)))
Дійшовши такого висновку, раз-раз, і ти вже залишаєш це нове для тебе місто і їдеш далі… Так, за сьогодні ти подолав вже ого! близько тисячі кеме і час шукати собі місце для ночівлі! Більш того, сьогодні фінал світового чемпу з футболу і гратиме твоя улюблена (ну добре, моя) команда - збірна Іспанії проти Голландії. А тут вже і не так далеко до Балатону - озера-моря, про яке, можливо, ти чув колись чи ні, однак цікаво було б на нього подивитись і ти вирушаєш туди)))
Балатон цікаве тим, що воно дуууууже довге і дуже вузьке, тож і дорога іде вздовж цієї курортної зони. Проїхавши перші кілька населених пунктів, Наталка з GPS (навігація, яка каже, як кудись доїхати, де повертати і т.д.) підказує, що готель, який ти обрав для перегляду футбіку та снів, зовсім близько, однак, ти звертаєш після бану, а заїзжаєш в якісь поля, їдеш повз якихось дачок і ніяких натяків на озеро, ще і велике не відчуваєш…
Однак, «Наташа» засвідчує, що ти вже поряд із ним і коли ти поряд з непроглядними деревами-кущами ти помічаєш такі довгоочікувані проблески безкрайньої блакитної краси! Ти виходиш з авто і ось воно перед тобою! Надзвичайно красивий колір лазурної води і безкрайність! Справжнє море!!! Ти жалкуєш, що не маєш фотоапарату під рукою, однак ці неймовірні враження залишаться з тобою назавжди!!!
Уххх!
Отже, перехопило подих та час їхати далі, однак свій готель ти поки що не знайшов… Маючи справжній мовний бар’єр, ти у сумнівах рушаєш до якоїсь дівчини, яка працює у пункті інформації, яка на гарній англійській тобі сповіщає, що ти майже на місці! Отже, ще трохи і відпочиватимеш! Адже сьогодні ти подолав 1200 км!!! Це багатенько)
Доїхавши до готелю та зайшовши всередину, відчуваєш себе у Болгарії років середини 90-х, коли ти розумієш, що будівля «совкова», але все набагато чистіше та прибраніше, ніж у нас в аналогічних курортних місцях) Отже, високий (як на мене височенний) хлопець метрів так 2 чи 2,10 знову ж таки на гарній англійський після усіх формальностей видає тобі ключі від номеру і, о щастя, можна відпочити!!!
Далі починається цікаве)
Трохи відійду від теми твоєї подорожі і розкажу, що саме цього вечора у цьому ж готелі, але в іншому крилі оселилась ще одна родина з України, яка вболівала за Іспанію, не будучи, загалом, фанами футболу. Більш того, чоловік у цій родині був лише один! Однак, вболівали всі вони по-справжньому, а матч, як пам’ятаєш, був дуже напружений! Ще цікавішою ця ситуація здавалась молодій дівчині, яка розуміла, що в кількох тисячах км від неї її ж подруга українка, що живе вже років зо три у Голландії вболіває за суперників)))
УРАААА!!! Наші перемогли))) Свято! Дзвінки друзям!!! Ааааааааааа! Вони це зробили))) Супер!!! Виграли))) Отже, посвяткувавши, можна і спати, однак армія комарів, яка цієї ночі також приєдналась до святкування трохи напружувала своєю присутністю… Отже, ніч. На добраніч! Що буде завтра? Дізнаєшся вранці)))
Ой! О те останнє пиво було якось зайвим… Це трохи відчуваєш вранці… Однак попереду день дороги і треба рухатись! Та, будучи на Балатоні не побачити його, не зануритись в нього - неприпустимо! І після сніданку, на якому ти відчуваєш себе не таким вже і високим красенем поряд з дівчатами, жінками, чоловіками та хлопцями, які твого (само твого, а не мого) зросту, починаєш відчувати себе трохи дивно)))
Однак, зріст угорців не такий вже і важливий і ти вирушаєш до НЬОГО. Ідеш собі парком, люди відпочивають на травичці, приходиш на пляж, а там якось тільки бетон, люди та неймовірна краса! Можливо, ти опинився не на самому вишуканому пляжі Балатону, однак це не важливо у порівнянні з тим кольором води, який ти бачиш! Чисте! Блакитно-лазурне, матове озеро! Воно здається безкрайнім! Спускаєшся у воду - теплеее! Однак, це приємно) Ідеш досить довго, а воно мілкееее))) Однак відчуття якісь неймовірні))) Така краса! Відійшовши від дітей та їхніх батьків подалі, ти пірнаєш і уууххх)))) як же тобі добре!!! Як освіжає, змиває напруження тіла і голови, учорашнє пиво і комарі, зникають у минулому і залишається лише кайфффф))) Неймовірне задоволення! Неймовірна краса! Якась така-собі нірвана чи щось подібне!
Ти озираєшся і бачиш, як повз, вдалечі «іде» якась яхточка чи то катамаран був, ти вже і не пам’ятаєш зараз, однак розумієш, що керують нею механічно! Так ось чому вода така чиста, здогадуєшся ти! Як добре! Було б гарно, щоб і на нашому блакитному озері, яке вже і саме не пам’ятає, коли саме воно було таким, піклувалися про чистоту води! Молодці угорці!
Насолодившись Балатоном, ти розумієш, що час рухатись далі! То ж вперед! За новими враженнями:)!