No Vasya no more...
Коли закінчуються пригоди, завжди стає терпко. Сьогодні я прощаюся з цілою епопеєю, під назвою «Проблеми соціальної культурології» і її головним героєм - єдиним блондином, з яким я згодна була проводити п’ятничні пообіддя. Весь триместр я бавилася в гру «Доведи Васі, шо ти не тупа», але правила придумував він і про них доводилося здогадуватися вже по ходу. Якщо минулого року тижні проживалися від понеділка до понеділка - від Іванюка до Іванюка, то цього триму тижнева циклічність замикалася на Васі. Я соромилась наче 13-річне дівчисько при знайомстві з об’єктом симпатії, коли мала підійти до нього з запитанням після закінчення пари. Наталя на семінарі про расизм після його репліки: «Тут ти і попалася!», густо червоніла і жалібно перепитувала: «То я расистка, да?». Але перевершила усіх наша староста - Васька їй приснився, і в тому сні вона ходила перед ним по барній стійці, а він розповідав їй, як правильно готувати рибу))) А сьогодні все закінчилося. Тепер нам залишається лише підглядати за тим, як він курить під першим корпусом, і показувати його з віддалі знайомим, які обов’язково перепитають: «І оце викладач?". Відповіддю на це буде лише іронічна посмішка в його стилі.