Бек ін Київ
Вони були фантастичні, але вони закінчились. І нау айм бек ін Київ. Цього разу Франик був підсилений Львовом і повертатись тим більше не хотілося. Отож минулого тижня я ганяла по «великому» місту Станиславові гостей, куштувала пиво «Калуське», намагалася наздогнати сонце, що перед заходом зачепилося за шпиль Ратуші, тамувала шопоголізм, їла смажену картоплю, дивилася на розбиті лікті свого брата, мучила свою воскреслу гітрацю, каталася на ланцюжках в парках атракціонів у двох містах, бродила по кладовищу, лазила по під’їздах, що пахнуть холодом і вогкістю, трошки слухала джаз, багато спілкувалася з дівчатами, дивилася кіна, після яких не ставало шкода потраченого на них часу, пізно ввечері їздила на трамваях, часто пила коктейль «Космополітен», вешталася привокзальними вуличками, прикидаючись хорошим психологом, міняла квитки на поїзд і через це опинилася в Києві на день раніше, ніж сподівалася. Але за цей тиждень я встигла знову розсмакувати безтурботність і тепер хочу ще.