Мої 5 копійок
Оригинал взят у rich_ka в Мої 5 копійок
В селі не зразу почула про рішення польского парламенту. Чомусь всі, кого читала з українців, обурюються. Позиція, як в одного з персонажів «Монте-Крісто», навіть «якби в родині було тисячі Янін, я б все одно бився б на дуелі за кожну «. Але ж син графа на це має свою думку, він вважає, що Едмон Дантес мав право так чинити…
Що я напишу про це. Не про Монте-Крісто, а про поляків з українцями.
Нарешті сталося.
Унікальна подія в українській історії.
Тепер і ми, Химко, люди.
Тепер ми, як нація, повністю дорослі: нарешті нас визнали рівними. Бо в трактуванні української історії як виходить: гнобили, гнобили, гнобили, голодом морили, репресіями знищували, етнічні чистки влаштовували, і все над нами. А ми - унікальне явище в Європі, і серед слов»янства теж, ми - нікого і ніколи. У нас якщо УПА - то янголи в білих шатах, читають вірші і приймають до себе всі національності .Чом вони тоді армією назвались, не зрозуміло, армія, за визначенням, має з кимось воювати, а воювати - дослівно означає «вбивати.»
Або справа СВУ. Невинна інтелігенція постраждала. Ключове слово - «невинна». Мені знову соромно і дивно, невже ці люди не прагнули боротись з диктатурою? Невже підтримували владу «ефективного менеджера»? І що - вся боротьба вигадана ГПУ як «операція «Трест». Але навіть «Трест» базувався на справжньому підпіллі!
Перейдемо до Волині. Там загинули українські родини, страшна трагедія. І що, ви хочете сказати, що їх рідні, як справжні християни, просто пробачили? Не взяли до рук зброю, не пішли на польські села, а сиділи і оплакували своїх мерців? І чекали, поки прийдуть по них? Як їх тоді зрозуміти? Ціла Європа у вогні, всі воюють зі всіма, а українці примудрились залишитись невинними.
Я в це не повірю.
Я не фахівець з Волині. Я вірю Маріушу Щигелу, що його бабцю вбили українці. Родинні перекази в таких випадках рідко брешуть.
Я знаю, що навіть у Вінницькій області були спроби влаштувати локальну «Варфоломіївську ніч». Чула колись. В одному селі вже і дату назначили, коли «поляків» різатимуть. Але окупаційна влада втрутилась і не дала. Окупаційна влада нікому не дарувала право вбивати без її відома.
Але ж намір - був.
Тоді був такий світ.
Страшний світ.
І українці, як народ, теж в тій крові вимочили свої руки.
А тепер - світ інший.
В сучасному світі інша політика - вибачатись.
В ньому щодня хтось у когось просить пробачення.
Австралійський уряд - в місцевих аборигенів, бо дітей забирали у матерів.
Ірландський - у жінок, які потрапляли на примусові роботи.
Німецький - у всіх підряд, кого тільки згадає.
Чи робить це їх слабкими?
Я думаю, ні.
Це робить їх сильнішими.
Зрештою, як і все, що нас не вбиває.
В селі не зразу почула про рішення польского парламенту. Чомусь всі, кого читала з українців, обурюються. Позиція, як в одного з персонажів «Монте-Крісто», навіть «якби в родині було тисячі Янін, я б все одно бився б на дуелі за кожну «. Але ж син графа на це має свою думку, він вважає, що Едмон Дантес мав право так чинити…
Що я напишу про це. Не про Монте-Крісто, а про поляків з українцями.
Нарешті сталося.
Унікальна подія в українській історії.
Тепер і ми, Химко, люди.
Тепер ми, як нація, повністю дорослі: нарешті нас визнали рівними. Бо в трактуванні української історії як виходить: гнобили, гнобили, гнобили, голодом морили, репресіями знищували, етнічні чистки влаштовували, і все над нами. А ми - унікальне явище в Європі, і серед слов»янства теж, ми - нікого і ніколи. У нас якщо УПА - то янголи в білих шатах, читають вірші і приймають до себе всі національності .Чом вони тоді армією назвались, не зрозуміло, армія, за визначенням, має з кимось воювати, а воювати - дослівно означає «вбивати.»
Або справа СВУ. Невинна інтелігенція постраждала. Ключове слово - «невинна». Мені знову соромно і дивно, невже ці люди не прагнули боротись з диктатурою? Невже підтримували владу «ефективного менеджера»? І що - вся боротьба вигадана ГПУ як «операція «Трест». Але навіть «Трест» базувався на справжньому підпіллі!
Перейдемо до Волині. Там загинули українські родини, страшна трагедія. І що, ви хочете сказати, що їх рідні, як справжні християни, просто пробачили? Не взяли до рук зброю, не пішли на польські села, а сиділи і оплакували своїх мерців? І чекали, поки прийдуть по них? Як їх тоді зрозуміти? Ціла Європа у вогні, всі воюють зі всіма, а українці примудрились залишитись невинними.
Я в це не повірю.
Я не фахівець з Волині. Я вірю Маріушу Щигелу, що його бабцю вбили українці. Родинні перекази в таких випадках рідко брешуть.
Я знаю, що навіть у Вінницькій області були спроби влаштувати локальну «Варфоломіївську ніч». Чула колись. В одному селі вже і дату назначили, коли «поляків» різатимуть. Але окупаційна влада втрутилась і не дала. Окупаційна влада нікому не дарувала право вбивати без її відома.
Але ж намір - був.
Тоді був такий світ.
Страшний світ.
І українці, як народ, теж в тій крові вимочили свої руки.
А тепер - світ інший.
В сучасному світі інша політика - вибачатись.
В ньому щодня хтось у когось просить пробачення.
Австралійський уряд - в місцевих аборигенів, бо дітей забирали у матерів.
Ірландський - у жінок, які потрапляли на примусові роботи.
Німецький - у всіх підряд, кого тільки згадає.
Чи робить це їх слабкими?
Я думаю, ні.
Це робить їх сильнішими.
Зрештою, як і все, що нас не вбиває.