(no subject)
...у нашій культурі виховання й освіта занадто часто ведуть до знищення спонтанності й до підміни оригінальних психічних актів навʾязаними почуттями, думками і бажаннями.
Наше суспільство загалом не заохочує емоцій. Хоча немає жодного сумніву в тому, що будь-яке творче мислення, як і будь-яка інша творчість, нерозривно повʾязане з емоцією, ідеалом у наші дні стало життя й мислення без емоцій. Бути «емоційним» стало синонімом до «бути ненадійним чи неврівноваженим». Прийнявши цей стандарт, індивід надзвичайно послабив себе: його мислення стало вбогим і пласким.
Такому ж спотворенню, як почуття та емоції, піддається й оригінальне мислення. Від самого початку навчання людей демотивують мислити самостійно, а в їхні голови закладають уже заготовлені думки.
Панує жалюгідний забобон: якщо людина знає більше фактів, то вона досягає знання дійсності. Сотні розрізнених, не повʾязаних між собою фактів вбивають учнім у голови; їхній час та енергія марнуються на заучування цієї маси інформації так, що вже несила думати.
...позитивна свобода полягає в спонтаній активності всієї цілісної особистості.
Спонтанна діяльність є вільною діяльністю особистості і в психологічному плані передбачає те, що означає буквальне значення латиньского слова sponte, від якого приходить термін «за своєю волею».
Більшості з нас знайомі хоча б деякі миті власної спонтанності, які стають і митями справжнього щастя. Це може бути свіже й безпосередньо-спонтанне сприйняття пейзажу, або осягнення якоїсь істини після тривалих роздумів, або надзвичайно чуттєва насолода, або хвиля любові до іншої людини - у ці моменти ми всі розуміємо, що означає спонтанне переживання і яким було б людське життя, якби ці переживання, що їх ми не вміємо культивувати, не були настільки рідкісними й випадковими.
Найважливішою складовою цієї спонтанності є любов, але не розчинення свого «я» в іншій людині й не володіння нею, але любов як спонтанна афірмація інших, як союз індивіда з іншими на основі збереження індивідуального «я».
Праця є іншою складовою спонтанності, але праця не як вимушена діяльність з метою позбутися самотності й не такий вплив на природу, коли людина, з одного боку, панує над нею, а з іншого - схиляється перед нею і поневолюється продуктами власної праці. Праця - як творчість, що зʾєднує людину з природою в акті творіння.
За будь-якої спонтанної діяльності індивід зливається зі світом. Його особистість не тільки зберігається, а стає сильнішою. Бо «я» людини є сильним настільки, наскільки воно є діяльним. У володінні чим завгодно немає жодної сили - і байдуже, чи це матеріальні цінності або психічні здібності, почуття або думки.
...дійсно важливою є саме діяльність як така, а не її результат. У нашій культурі панує протилежне переконання.
...людина втрачає єдине задоволення, що може дати їй справжнє щастя, - насолоду від процесу творчості, натомість полює на фантом, примарне щастя, у якому вона розчаровується, як тільки вважає, що здобула його - ілюзорне щастя, яке зветься успіхом.
...якщо людина може жити не з примусу, не автоматично, а спонтанно, то сумніви щодо життя та його сенсу зникають. Людина усвідомлює...що в житті є лише один сенс: сам акт життя.
...злидні, заляканість, ізоляція спрямовані проти життя, а за життя є все те, що служить свободі й розвиває здатність і мужність людини бути собою.
Еріх Фромм "Втеча від свободи"
Наше суспільство загалом не заохочує емоцій. Хоча немає жодного сумніву в тому, що будь-яке творче мислення, як і будь-яка інша творчість, нерозривно повʾязане з емоцією, ідеалом у наші дні стало життя й мислення без емоцій. Бути «емоційним» стало синонімом до «бути ненадійним чи неврівноваженим». Прийнявши цей стандарт, індивід надзвичайно послабив себе: його мислення стало вбогим і пласким.
Такому ж спотворенню, як почуття та емоції, піддається й оригінальне мислення. Від самого початку навчання людей демотивують мислити самостійно, а в їхні голови закладають уже заготовлені думки.
Панує жалюгідний забобон: якщо людина знає більше фактів, то вона досягає знання дійсності. Сотні розрізнених, не повʾязаних між собою фактів вбивають учнім у голови; їхній час та енергія марнуються на заучування цієї маси інформації так, що вже несила думати.
...позитивна свобода полягає в спонтаній активності всієї цілісної особистості.
Спонтанна діяльність є вільною діяльністю особистості і в психологічному плані передбачає те, що означає буквальне значення латиньского слова sponte, від якого приходить термін «за своєю волею».
Більшості з нас знайомі хоча б деякі миті власної спонтанності, які стають і митями справжнього щастя. Це може бути свіже й безпосередньо-спонтанне сприйняття пейзажу, або осягнення якоїсь істини після тривалих роздумів, або надзвичайно чуттєва насолода, або хвиля любові до іншої людини - у ці моменти ми всі розуміємо, що означає спонтанне переживання і яким було б людське життя, якби ці переживання, що їх ми не вміємо культивувати, не були настільки рідкісними й випадковими.
Найважливішою складовою цієї спонтанності є любов, але не розчинення свого «я» в іншій людині й не володіння нею, але любов як спонтанна афірмація інших, як союз індивіда з іншими на основі збереження індивідуального «я».
Праця є іншою складовою спонтанності, але праця не як вимушена діяльність з метою позбутися самотності й не такий вплив на природу, коли людина, з одного боку, панує над нею, а з іншого - схиляється перед нею і поневолюється продуктами власної праці. Праця - як творчість, що зʾєднує людину з природою в акті творіння.
За будь-якої спонтанної діяльності індивід зливається зі світом. Його особистість не тільки зберігається, а стає сильнішою. Бо «я» людини є сильним настільки, наскільки воно є діяльним. У володінні чим завгодно немає жодної сили - і байдуже, чи це матеріальні цінності або психічні здібності, почуття або думки.
...дійсно важливою є саме діяльність як така, а не її результат. У нашій культурі панує протилежне переконання.
...людина втрачає єдине задоволення, що може дати їй справжнє щастя, - насолоду від процесу творчості, натомість полює на фантом, примарне щастя, у якому вона розчаровується, як тільки вважає, що здобула його - ілюзорне щастя, яке зветься успіхом.
...якщо людина може жити не з примусу, не автоматично, а спонтанно, то сумніви щодо життя та його сенсу зникають. Людина усвідомлює...що в житті є лише один сенс: сам акт життя.
...злидні, заляканість, ізоляція спрямовані проти життя, а за життя є все те, що служить свободі й розвиває здатність і мужність людини бути собою.
Еріх Фромм "Втеча від свободи"