(no subject)

[crazy_fno]

+ + +

Серпень - місяць, в якому помреш,
ставши вночі над повільним річищем.
Світ лишається теплим, уривчастим,
з духом гірким торф’яних пожеж.

В серпні не буде провини й страху,
буде так, як буває в серпні -
в повітрі просторо, ніби в майстерні,
тьма, як звір, добирає вагу.

Буде так: вода річкова -
чорна, наче мокре вугілля,
прокачує тишу, й найменші зусилля
твої перетворюються на слова.

І говориш, і стережеш,
борониш слів темне звучання.
Місяць невидимого втручання.
Місяць відваги й перейдених меж.

Місяць, коли постають дими,
поєднуючи небеса і води
духом стиглості і свободи,
духом перших ознак зими.

Коли слова з серпневих багать,
з рік, що прорізають поверхню
торкають тебе - натруджено, зверхньо,
разом із тобою горять, горять.

Місяць, коли виростають вогні.
Місяць, коли нагріваються стебла.
Рука її - ще по-літньому тепла.
Пісок збивається на мілині.

Сергій Жадан