Вечори під гітару. 8 поверхів рок-н-ролу
Вчора був один із вечорів, яких мені страшенно не вистачало. Бракувало як повітря.
Хоча розумом я не осягала такої необхідності.
Напевно, вони це теж знали й запросили.
Або просто хотіли мене бачити.
Або просто космос псіханув, і все вийшло випадково.
Вчора було багато обірваних і несклеєних розмов людей, які сто років не говорили відверто.
Чи просто не говорили (це у моєму випадку).
Було багато диму, не без цього. Бо якби не було диму, про що би тоді співав чайф, як би було вернутися в прокуренную кухню, где осталось вино.
Було трішки мандаринок. Трішки водки. Різдвяне пиво на католицьке Різдво.
Мєсто 888. Балкон і вечірнє місто немовби на долоні.
І все це плаває у музиці та розмовах.
Музиці з текстом, з медіатором і без, інструменталці, забутих куплетах та змінених акордах.
Розмовах подекуди непотрібних, надто відвертих та лишніх, проте чесних.
Хоча розумом я не осягала такої необхідності.
Напевно, вони це теж знали й запросили.
Або просто хотіли мене бачити.
Або просто космос псіханув, і все вийшло випадково.
Вчора було багато обірваних і несклеєних розмов людей, які сто років не говорили відверто.
Чи просто не говорили (це у моєму випадку).
Було багато диму, не без цього. Бо якби не було диму, про що би тоді співав чайф, як би було вернутися в прокуренную кухню, где осталось вино.
Було трішки мандаринок. Трішки водки. Різдвяне пиво на католицьке Різдво.
Мєсто 888. Балкон і вечірнє місто немовби на долоні.
І все це плаває у музиці та розмовах.
Музиці з текстом, з медіатором і без, інструменталці, забутих куплетах та змінених акордах.
Розмовах подекуди непотрібних, надто відвертих та лишніх, проте чесних.