Бажаю вам хоча би рік своєї молодості ))
Но что-то держит нас на морозе,
Ветер пробирает насквозь.
Да сколько же можно петь песен про ветер,
И я пел про это всерьез.
Ми багато збиралися й співали. Ми взагалі тоді про все так серйозно співали. І постійно кудись ходили: під міст, на старе русло, під будинок архітектора, в парк, в блуд)), по місту ночами, дахами, до ранку...
І не заважали нам тоді ані діряві кишені, ані вітер, дощ, мороз надворі. Я навіть кинула нафіг свій випускний в Острозі і примчалась під міст до всіх. І жодного разу не пошкодувала про такий вчинок)).
Майже всі між собою пересварилися, перебилися, переспали. Але то все моменти. Які проходять. Як і люди в житті.
Тоді у нас були ми і нас було багато. Хоча й не найрідніші, проте - завжди свої.
А зараз ми пересікаємось на вулицях міста, інколи - у нас на квартирниках.
І завжди раді одне одного бачити. Приємно.
Зараз ми співаємо рідше, але все ще серйозніше та й з іншими людьми )).
Дай Бог (Рок, доля, списокможнапродовжити) кожному пережити хоча би рік того часу, який у мене був тоді.
А який ще буде... ууууу ))))))))))))
