карколомні рішення у наших життях
Мені сказали, що у травні 2012 року я зроблю карколомне рішення, що стосується мого життя.
Дивно прозвучало, бо такі рішення приймаються частенько. В мене це як закономірність бля...
Вирішила відшити деяких прогнивших і здатних на зраду таваріщєй
(і хоча вони до цих пір в це не врубились... нууу, це їхні трабли, я браку у спілкуванні не помітила. Давно треба було то всьо припинити, ще коли дізналась про людей одну нездорову хуйню...).
Рішення піти на примирення з іншими друзями, з кими була в роздорі...теж важливо, бо люди, котрі поруч - вони впливають на життя, якщо і не напряму, то частково. І я цьому безмежно рада. Видно, моя гордість на автопілоті, сама вирішує, коли їй попуститись до земних сущєств, а коли ні))))
А піти з офісу на вільні хліба? Це хіба не важливий крок у житті?
Важливий, хоча піздєц який важкий... Зате, якщо порівняти себе теперішню з літньою... досвіду додалось, дякую величезне за це Тані номер один і Тані номер два :))) А! Ще й Тані номер три!
Почалась публікуватися у газеті та отримувати за то невеличкі гонорари. Написала одну зі статей, якою, напевне, не перестану гордитися ніколи.
Прес-релізи та анонси в мене почали виходити не такі кострубаті.
А СЕОшні тексти стали писатися легше і без БЛЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯ!!!!!!ААААААААААААААААААААААА!!! як раніше.
Головне, що все стає на свої місця. І стає тому, що я так хочу.
Тепер прекрасно криштально видно:
Хто друг, а хто нєдруг.
Кому цікаво, а кому насрать.
Що моє, а до чого мені як до неба раком.
В чому треба удосконалюватись, а на що болт покласти.
Ось так.
Дивно прозвучало, бо такі рішення приймаються частенько. В мене це як закономірність бля...
Вирішила відшити деяких прогнивших і здатних на зраду таваріщєй
(і хоча вони до цих пір в це не врубились... нууу, це їхні трабли, я браку у спілкуванні не помітила. Давно треба було то всьо припинити, ще коли дізналась про людей одну нездорову хуйню...).
Рішення піти на примирення з іншими друзями, з кими була в роздорі...теж важливо, бо люди, котрі поруч - вони впливають на життя, якщо і не напряму, то частково. І я цьому безмежно рада. Видно, моя гордість на автопілоті, сама вирішує, коли їй попуститись до земних сущєств, а коли ні))))
А піти з офісу на вільні хліба? Це хіба не важливий крок у житті?
Важливий, хоча піздєц який важкий... Зате, якщо порівняти себе теперішню з літньою... досвіду додалось, дякую величезне за це Тані номер один і Тані номер два :))) А! Ще й Тані номер три!
Почалась публікуватися у газеті та отримувати за то невеличкі гонорари. Написала одну зі статей, якою, напевне, не перестану гордитися ніколи.
Прес-релізи та анонси в мене почали виходити не такі кострубаті.
А СЕОшні тексти стали писатися легше і без БЛЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯ!!!!!!ААААААААААААААААААААААА!!! як раніше.
Головне, що все стає на свої місця. І стає тому, що я так хочу.
Тепер прекрасно криштально видно:
Хто друг, а хто нєдруг.
Кому цікаво, а кому насрать.
Що моє, а до чого мені як до неба раком.
В чому треба удосконалюватись, а на що болт покласти.
Ось так.