Присяга українських вояків УВВ. Харків.
Вітчизні
Ми вірили: не вічно непогода
Вітчизну буде в хмари огортать.
Надіялись, що завтра з небозводу
Засяє сонце - здійснеться мета.
І час настав: веселки,світлий промінь
Всміхнувсь до нашого похмурого лиця.
І враз надія,як весняна повінь,
Влилася в наші збуджені серця.
Надіялись,що вже кінець неволі.
При згадці сльози блиснуть на очах.
Не буде вже серпа на нашім горлі
І молота на зігнутих плечах.
Та ні,не діжде! Пам'ять ще не згасла!
Мільйони трупів сестер і братів
Що згинули в тяжкій борні завчасно,
Нас кличуть в бій на знищення катів.
Нехай не йде ж на вітер гнів наш лютий,
Нехай на серці накипом сіда
Ти знову будеш звільнена, розкута,
Вітчизно наша, вічно-молода!
Василь Дніпрович.
Журнал українських добровольців "Вояцька Слава" за серпень-вересень 1944 р.