Начальник штабу частин Українського Вільного Козацтва Іван Цапко
В суботу,9 вересня 1967 р.полк.Армії УНР Іван Цапко,отаман Українського Вільного Козацтва,виголосив доповідь у нью-йоркському Відділі ОбВУА, а вкілька годин пізніше,вночі з 9 на 10 вересня,помер у себе дома в Нью-Йорку на удар серця... Ряди колишніх активних борців з доби Визвольної Війни зменшились знову на одного видатного старшину-громадянина.
Таке повідомлення надрукував журнал "Вісті Комбатанта" № 5-6 за 1967 рік. Дійсно відійшов активний та видатний борець..
Іван Цапко народився 7 вересня 1896 р. в станиці Петропавлівській Кубанського Козачого Війська. Завдяки старанням батька офіцера ККВ сина відправив до навчання в Одеський кадетський корпус.Навчання продовжив у гімназії у Тифлісі,де закінчив військову школу і пішов добровольцем на Турецький фронт. Нажаль невідомо точно в яких частинах Кубанського війська він був на Турецькому фронті. Та як видно воював завзято та хоробро,бо був тричі поранений і тричі діставав контузію.За подвиги був відзначений Георгіївським хрестом та Французьким Воєнним хрестом з пальмовою гілкою. З початком українізації в РІА Іван Цапко прийняв активну участь в ній ,в 1917 році він став командиром українізованого Окремого куреня ім.І.Сірка.
Іван Цапко під час служби на Турецькому фронті.
Повернувшись на Кубань наприкінці 1917 року Іван Цапко поступає до Закавказького університету,та окупація червоними краю змушує його тікати до Української Держави. Поселяється з матір`ю в Слов`янську Харківської губернії.Тут включається активно в творення Вільного козацтва. Його призначають осавулом Слобідського коша Українського вільного козацтва тут він знайомиться з отаманом Харківського Коша Іваном-Омеляновичем-Павленком в майбутньому їх долі не раз перетнуться. У листопаді Цапко отримує призначення до Запорізького корпусу Болбочана та добратися до штабу не вдалося,запорожці відступали. На станції Сватове він потрапляє в полон до червоних,та на щастя вдається втекти. Зібравши гурт вільних козаків та інших українських військових що залишилися в м. Старобільську вони скликали нараду на березі Айдару,там і постановили створити партизанський відділ для боротьби з большевиками,а Івана Цапка вибрали отаманом. Старобільський партизанський загін який розрісся до полку станом на 1 січня 1919 року мав півсотню розвідників,шість кінних сотень,дві піші сотні,дві кулеметні сотні,гарматний дивізіон. Пересказувати весь героїчний шлях старобільців не буду,про це яскраво написав сам Цапко у Вістях братства 1 УД УНА в Мюнхені Німеччини в статті під назвою "Партизани на Східній Україні.Старобільський партизанський загін". Зазначу лише те,що били большевиків вони добряче і били аж до серпня місяця 1919 року. Тоді одна частина партизанів вирішила пробиватися на захід для з`єднання з українською армією,а інша вирішила приєднатися до ЗСПР А.Денікіна залишився і сам Цапко якого звалив тиф.
Повернувшись до Катеринодару він зустрівся з діячами Кубанської республіки Л.Бичем,К.Безкровним.Зголосившись до штабу ККВ його направили до 1-ї Кубанської дивізії Кубанської Армії з якою провів не один бій.Після поразки та відступу добровльців з Кубані до кордону з Грузією, він там зустрічаєтьсяз Іванос-Омеляновичем Павленком молодшим братом командарма Армії УНР який теж командував 3-м лінійним полком Кубанського війська в ЗСПР та лейтенантом флоту Іллюченком-Яхновським з ними він добирається до Тифлісу там зголошуються до українського консула.Уряд УНР їх направляє з місією з Тифлісу до Криму для полагодження зв`язків з Петром Врангелем який саме тоді шукав зв`язків та союзу з українцями. Про цю цікаву місію Іван Цапко також залишив цікаві спогади у "Вістях Комбатанта" Ч.3 за 1963 р. під назвою "Перша українська військова місіяв Криму" .
Діставшись до Армії УНР Цапко був запрошений в штаб до служби в Окрему кінну дивізію яку зформували 30 червня командиром котрої став давній друг Іван Омелянович-Павленко. В її лавах Іван Цапко пройшов весь шлях боротьби до інтернування у Польщі. Був учасником відомого запеклого кінного бою під Сидоровим.
Під час служби в Окремій кінній дивізії Армії УНР
Залишатися в таборах Цапко не бажав,в 1921 році він поступає до Краківського університету,а в 1922 році до Української Господарської академії в Подєбрадах Чехіїї та і там не затримується довго бо переводиться до Технічної Вищої школи Праги.
На еміграції в той час активно відновлюється Українське Вільне Козацтво. Існує декілька осередків,зокрема УНАКОР Полтавця-Остряниці та УВК теж номінально як частина УНАКОР під керуванням старшин Армії УНР Михайла Омеляновича-Павленка та інших.
З початком Другої Світової війни Вільне козацтво активно включилося до боротьби з більшовизмом.Іван Цапко призначається начальником штаба частин УВК.
Історія участі українського козацтва під час ДСВ лишається досі не систематизованою та зовсім не дослідженною. Відомо,що представники УНАКОР мали вплив особливо на Волині де зокрема місцева поліція та Шуцманшафт складали вільні козаки. Відомо що діяли проти червоних партизан в районі Овруча та на Поліссі декілька куренів УВК. Деякий час 109 Шума батальйон у Вінниці під командуванням Івана Омеляновича-Павленка теж номінально зараховувався до УВК та мав назву козацького. Козацькі сотні та батальйони діяли і на Східному фронті безпосередньо. Зокрема відомий 57 полк Вільного Козацтва полковника Цвіста зформований в Конотопі на Сумщині силою до 1.000 козаків,принагідно зауважити,що цей полк один з небагатьох частин не лише українських а загалом східних діяв весь час на радянсько-німецькому фронті до кінця війни.Частини УВК творилися на Запоріжжі які залучалися до боротбби з большевицькими диверсійно-саботажними групами.Такі загони діяли в лісах під Новомосковськом та Павлоградом.
Створюється відомий Запорізький загін під командою видатного старшини Армії УНР Андрія Долуда та козацькі загони під командою П.Терещенка та Йосипа Шерстюка та інші.
Українські козаки. Друга світова війна.
В 1945 році коли постала УНА ген. Шандрука Іван Цапко своїм наказом включив всі наявні на той час в розпорядженні штабу УВК частини до складу УНА а саме: 281-й Східний кавалерійський відділ Ф.Гудими,Запорізький загін полковника А.Долуда (Ost-Nachschub-Bataillon 651) у Голландії та виокремлений зі змішаної російсько-української 599-ї резервної бригади (Ersatz-Brigade 599) в Бельгії курінь УВК полковника П.Терещенка на базі якого почали комплектувати 1-шу резервну бригаду УНА.
Після війни Іван Цапко емігрує до США,де відроджуються осередки УВК.Він як голова Центральної управи Українського Вільного Козацтва приймає в тому активну участь.В 1952 році його обирають військовим отаманом УВК,цю посаду він обіймав до 1967 року.
Іван Цапко в кінці 40-х рр
Стоять: Юрій Тамарський сотник Армії УНР український кінооператор,Іван Кедрин референт військової газети Армії УНР,дійсний член НТШ та Іван Цапко.Рік невідомий.
Славний син української Кубані засвідчив,що Міхновський клич "Від Карпатських до Кавказьких гір одна єдина навіки...." живе та житеме вічно.
Слава Кубані! Слава Україні!
Джерела:
1. Андрій Боляновський, "Українські військові формування в збройних силах Німеччини (1939-1945). (2003)
2. Роман Коваль,"За волю і честь." Невигадані вояцькі біографії і вояцькі біографії.Київ,Діокор 2006р
3. "Вісті Комбатанта" 1967 № 5-6
Таке повідомлення надрукував журнал "Вісті Комбатанта" № 5-6 за 1967 рік. Дійсно відійшов активний та видатний борець..
Іван Цапко народився 7 вересня 1896 р. в станиці Петропавлівській Кубанського Козачого Війська. Завдяки старанням батька офіцера ККВ сина відправив до навчання в Одеський кадетський корпус.Навчання продовжив у гімназії у Тифлісі,де закінчив військову школу і пішов добровольцем на Турецький фронт. Нажаль невідомо точно в яких частинах Кубанського війська він був на Турецькому фронті. Та як видно воював завзято та хоробро,бо був тричі поранений і тричі діставав контузію.За подвиги був відзначений Георгіївським хрестом та Французьким Воєнним хрестом з пальмовою гілкою. З початком українізації в РІА Іван Цапко прийняв активну участь в ній ,в 1917 році він став командиром українізованого Окремого куреня ім.І.Сірка.
Іван Цапко під час служби на Турецькому фронті.
Повернувшись на Кубань наприкінці 1917 року Іван Цапко поступає до Закавказького університету,та окупація червоними краю змушує його тікати до Української Держави. Поселяється з матір`ю в Слов`янську Харківської губернії.Тут включається активно в творення Вільного козацтва. Його призначають осавулом Слобідського коша Українського вільного козацтва тут він знайомиться з отаманом Харківського Коша Іваном-Омеляновичем-Павленком в майбутньому їх долі не раз перетнуться. У листопаді Цапко отримує призначення до Запорізького корпусу Болбочана та добратися до штабу не вдалося,запорожці відступали. На станції Сватове він потрапляє в полон до червоних,та на щастя вдається втекти. Зібравши гурт вільних козаків та інших українських військових що залишилися в м. Старобільську вони скликали нараду на березі Айдару,там і постановили створити партизанський відділ для боротьби з большевиками,а Івана Цапка вибрали отаманом. Старобільський партизанський загін який розрісся до полку станом на 1 січня 1919 року мав півсотню розвідників,шість кінних сотень,дві піші сотні,дві кулеметні сотні,гарматний дивізіон. Пересказувати весь героїчний шлях старобільців не буду,про це яскраво написав сам Цапко у Вістях братства 1 УД УНА в Мюнхені Німеччини в статті під назвою "Партизани на Східній Україні.Старобільський партизанський загін". Зазначу лише те,що били большевиків вони добряче і били аж до серпня місяця 1919 року. Тоді одна частина партизанів вирішила пробиватися на захід для з`єднання з українською армією,а інша вирішила приєднатися до ЗСПР А.Денікіна залишився і сам Цапко якого звалив тиф.
Повернувшись до Катеринодару він зустрівся з діячами Кубанської республіки Л.Бичем,К.Безкровним.Зголосившись до штабу ККВ його направили до 1-ї Кубанської дивізії Кубанської Армії з якою провів не один бій.Після поразки та відступу добровльців з Кубані до кордону з Грузією, він там зустрічаєтьсяз Іванос-Омеляновичем Павленком молодшим братом командарма Армії УНР який теж командував 3-м лінійним полком Кубанського війська в ЗСПР та лейтенантом флоту Іллюченком-Яхновським з ними він добирається до Тифлісу там зголошуються до українського консула.Уряд УНР їх направляє з місією з Тифлісу до Криму для полагодження зв`язків з Петром Врангелем який саме тоді шукав зв`язків та союзу з українцями. Про цю цікаву місію Іван Цапко також залишив цікаві спогади у "Вістях Комбатанта" Ч.3 за 1963 р. під назвою "Перша українська військова місіяв Криму" .
Діставшись до Армії УНР Цапко був запрошений в штаб до служби в Окрему кінну дивізію яку зформували 30 червня командиром котрої став давній друг Іван Омелянович-Павленко. В її лавах Іван Цапко пройшов весь шлях боротьби до інтернування у Польщі. Був учасником відомого запеклого кінного бою під Сидоровим.
Під час служби в Окремій кінній дивізії Армії УНР
Залишатися в таборах Цапко не бажав,в 1921 році він поступає до Краківського університету,а в 1922 році до Української Господарської академії в Подєбрадах Чехіїї та і там не затримується довго бо переводиться до Технічної Вищої школи Праги.
На еміграції в той час активно відновлюється Українське Вільне Козацтво. Існує декілька осередків,зокрема УНАКОР Полтавця-Остряниці та УВК теж номінально як частина УНАКОР під керуванням старшин Армії УНР Михайла Омеляновича-Павленка та інших.
З початком Другої Світової війни Вільне козацтво активно включилося до боротьби з більшовизмом.Іван Цапко призначається начальником штаба частин УВК.
Історія участі українського козацтва під час ДСВ лишається досі не систематизованою та зовсім не дослідженною. Відомо,що представники УНАКОР мали вплив особливо на Волині де зокрема місцева поліція та Шуцманшафт складали вільні козаки. Відомо що діяли проти червоних партизан в районі Овруча та на Поліссі декілька куренів УВК. Деякий час 109 Шума батальйон у Вінниці під командуванням Івана Омеляновича-Павленка теж номінально зараховувався до УВК та мав назву козацького. Козацькі сотні та батальйони діяли і на Східному фронті безпосередньо. Зокрема відомий 57 полк Вільного Козацтва полковника Цвіста зформований в Конотопі на Сумщині силою до 1.000 козаків,принагідно зауважити,що цей полк один з небагатьох частин не лише українських а загалом східних діяв весь час на радянсько-німецькому фронті до кінця війни.Частини УВК творилися на Запоріжжі які залучалися до боротбби з большевицькими диверсійно-саботажними групами.Такі загони діяли в лісах під Новомосковськом та Павлоградом.
Створюється відомий Запорізький загін під командою видатного старшини Армії УНР Андрія Долуда та козацькі загони під командою П.Терещенка та Йосипа Шерстюка та інші.
Українські козаки. Друга світова війна.
В 1945 році коли постала УНА ген. Шандрука Іван Цапко своїм наказом включив всі наявні на той час в розпорядженні штабу УВК частини до складу УНА а саме: 281-й Східний кавалерійський відділ Ф.Гудими,Запорізький загін полковника А.Долуда (Ost-Nachschub-Bataillon 651) у Голландії та виокремлений зі змішаної російсько-української 599-ї резервної бригади (Ersatz-Brigade 599) в Бельгії курінь УВК полковника П.Терещенка на базі якого почали комплектувати 1-шу резервну бригаду УНА.
Після війни Іван Цапко емігрує до США,де відроджуються осередки УВК.Він як голова Центральної управи Українського Вільного Козацтва приймає в тому активну участь.В 1952 році його обирають військовим отаманом УВК,цю посаду він обіймав до 1967 року.
Іван Цапко в кінці 40-х рр
Стоять: Юрій Тамарський сотник Армії УНР український кінооператор,Іван Кедрин референт військової газети Армії УНР,дійсний член НТШ та Іван Цапко.Рік невідомий.
Славний син української Кубані засвідчив,що Міхновський клич "Від Карпатських до Кавказьких гір одна єдина навіки...." живе та житеме вічно.
Слава Кубані! Слава Україні!
Джерела:
1. Андрій Боляновський, "Українські військові формування в збройних силах Німеччини (1939-1945). (2003)
2. Роман Коваль,"За волю і честь." Невигадані вояцькі біографії і вояцькі біографії.Київ,Діокор 2006р
3. "Вісті Комбатанта" 1967 № 5-6