70 років тому 28 квітня 1943 року було оголошено про створення стрілецької дивізії Ваффен СС "Галичина".
Зараз можна з впевненінстю сказати,Дивізія перемогла! Сьогодні Дивізія вже стала чітко символом Звитяги,Боротьби та Безкомпромісності!
Дивізія символ наслідування для тисяч правих в Україні,їй присвячують пісні культові праві гурти,бойовим шляхом дивізійників пишаються лави соціал-націоніалістів.Від всіх правих організацій до ультрас фірм.
Це найкраще признання для ще живих одиниць комбатантів 1-ї УД УНА в Україні та діаспорі,та для тисяч полеглих побратимів від Брод до Фельдбаху. Святкування Річниці створення дивізії щораз набирає більших обертів.
Звісно не обійдеться і без шипіння комуністичних недобитків та бидломаси пост совка.Але тут нічого нового немає,знову будуть відра помий та байок про охорону таборів смерті,про сатаниниських злих есесівців і різна маячня.Втім це вже давно не цікаво.Саме проти таких покидьків Дивізія і воювала.А які можуть бути дискусії з ворогом? Тим паче ворог може розуміти мову сили а не переконаннь в істині яка в кожного своя.
Інша справа наші нац-деми та справжністи "антифашисти". Тут теж втім нічого нового.Знову розмови про даремну кров,про ліс,про мундир ворога і т.д.
Набір закидів зазвичай один: чому не пішли в УПА;пролили кров під Бродами-кинули не обстріляних;вони дискредитують визвольний рух ОУН(б) та УПА,запорочили себе мундиром SS.
Звісно ніхто натомість не має бажання з них розуміти очевидне:
Що на момент створення дивізії ніякої УПА в Галичині ще не існувало,ОУН лише створювало УНС.УПА починала лише широмасштабно діяти на Волині та Поліссі.Втім це не головне міт про всеобіймаючисть УПА виник набагато пізніше. До дивізії ішла в першу чергу націоналістична академічна молодь,вихована на традиціях та живих контактах з комбатантами Галицької Армії та Армії УНР які в той час в Галичині осіли.Всі вони в першу чергу агітували за регулярне рам`я українського народу,не останню роль тут відігравав і Дмитро Паліїв невтомний організатор та натхненник створення дивізії,герой Листопадового чину,січовий стрілець.Всі вони були прихильниками регулярної боротьби з Більшовизмом разом з німецькими вояками. І сама молодь міська не мала бажання "йти до лісу".Було бажання брати безпосередню участь в модерній війні з відповідним вишкілом.
Хто б там,що сьогодні не казав ліберальною риторикою про мовляв вже відомий програш на той час німців все це звісно маячня.
На час створення дивізії Рейх ще міцно стояв на ногах. Положення на Східному фронті теж було ще залізним,щойно відбулися тоді ряд операцій в результаті яких було вдруге відбито Харків та частину Донбасу,Вермахт активно готувався до чергового наступу. Саме тому німецький вояк вважався дійсно найкращим тоді і таким він і залишиться,попри програш Рейху. Вермахт був найкращою армією з найкращим вишкілом.Якщо це мова про Вермахт то Війська SS взагалі ідуть попри порівняння. Це дітище Гіммлера було на висоті,і вже тоді про них лунала слава елітних частин по всій Європі з відповідним вишколом. Галицька молодь про це знала і відповідно був і потяг.Це вже потім після війни коли почнеться жидівсько-комісарський шабаш на кістках та ще живих головах переможених Ваффен СС, саме-SS стане символом всякого оплюгавлення та злочинів.А тоді Руни-були накресленням військової елітарності.
Щодо Битви під Бродами та про марну пролиту кров та тисячі загиблих.Тут... варто відповісти словами Якова Гальчевського:"Що ніколи людська кров не ллється на марно.Кожна жертва -цеглина в наш Національний будинок". Це тільки ліберальні хруни вважають що війну можна пересидіти.Ні! Війна тебе поглинає в будь якому випадку і тут вже залежить від твого вибору. Коли Нєпабєдімая та Лєгєндарная Красная армія ухандошувала пачками сотень тисяч молодих українців необмундированих на форсуванні Дніпра та Лінії "Вотана" то ті кілька тисяч загиблих дивізійників під Бродами модерно вишколених-рік в найкращих учбових таборах та школах Німеччини,найкращими командирами ,найкраще обмундированих з усіх під Бродами виглядають просто щасливцями.Принаймні вони гинули за Ідею натхненні Вірою,гинули як воїни а не як худоба гонима комісарами в спини на німецькі доти.
За самі Броди слід сказати,дивізія показала неперевершині приклади героїзму,билася як найкраще,попри те ,що це було перше бойове хрещення.Дивізійники в полон не здавалися,на відміну від виснажених вермахтівців,та туркестанських ХІВІ.Дивізія з "Котла" пробилася. З величезними втратами але пробилася,пробився штаб та залишки полків. Саме тому вона не припинила існування. Про все це були добре проінформовані в Берліні,відомство Гіммлера і сам він добре знали про всі бойові донесення.Саме тому з Берліна прийшов наказ негайно дивізію відновлювати та доформовувати з найкращими можливостями.
Потім були героїчні бої в Словаччині проти червоних партизан та комуністичного радянського десанту. Саме роль дивізії певно чи не найбільше у здушенні червоного чиряка на тлі Словаччини.
Місцеві жителі Словаччини досі з вдячністю згадують вояків з золотим левиком на рукаві і це найкраще признання ,замість відер помий із жидівсько-комуністичних ЗМІ.
За Словаччиною йшли бої в Югославії і нарешті фронтові пекельні бої в Австрії за легендарний Фельдбах та Бад-Гляйхенберг.Де були проявленні накращі риси українського вояцтва,Дивізія декілька раз переходила у наступ та відбивала територію за територіє.Втім кінець війни,ці локальні успіхи нулював.Сьогодні там усіяні поля українськими хрестами,за якими доглядають та бережуть австрійські діти...Додати певно нічого.
А завершити хочеться словами з культової пісні гурту Сокири Перуна-"Незгасне полум"я слави дивізії "Галичина":
Пройшов вже час за роком рiк - проросло насiння тої справи
i мертвих воїнiв кроки йдуть з молодими в бiй за правду
Нове життя вже не помре, могутня справа не загине
Плече торкнеться до плеча, могутнi сходи дасть насiння.