"Помста одуреної" у чудовому виконанні гуртом Гич Оркестр
Шотландська народна пісня, перекладена Іваном Франко 12 липня 1914 року.
Click to viewЕрл Річард поїхав на лови у ліс,
І їхав так скоро, як кінь лише ніс,
На шиї у нього ловецька труба
І меч коло боку й у серці журба.
А як до брам леді моєї прибув,
За перстень від дзвоника торгнув.
Ніхто не явився, лиш леді сама
Браму відчиняє і його прийма.
„Вітай, ерле Річарде, - мовить вона, -
Нічліг тобі в мене готовий;
Нагріта тепленько вже піч кам’яна,
Палає світильник восковий!“
„Не злізу з коня, не ночую я в вас,
Не ввійду до твоєї кімнати;
Одна леді, гарніша від тебе сім раз,
Має нині мене дожидати“.
Він зігнувся зі свого сніжного коня,
Аби твар цілувати рум’яну;
А вона гострий ніж мала в своїй руці
Й задала йому в серденько рану.
„Лежи тут, ерле Річарде, - мовить вона, -
Лежи тут аж до білого рана!
Хай та леді, від мене гарніша сім раз,
Дожидає тебе, свого пана!“
Покликала своїх дівчат по одній,
А потім по дві стала звати:
„У мене тут труп у прихожій моїй, -
Десь треба його нам сховати“.
Одна взяла трупа за руки обі,
А друга за ноги, а третя за чуб,
І ввергли його на подвір’ю в криницю,
Зо п’ятдесят сажнів углиб.
А пташок маленький сидів край вікна,
Почав цвіркотати-густи:
„Хапайся, хапайся, фальшива леді!
Своїм служницям ти заплати!“
„Ходи, любий пташку, ходи тут до мене!
Що ти на гілці співаєш?
У мене для тебе золотая клітка, -
Дістанеш, чого забажаєш“.
Сховайся, сховайся, фальшивая леді!
Не відмов своїм слугам платні!
Що ерлеві Річарду ти учинила,
Вчинила б те саме й мені“.
Якби в мене стрілка була золота
І луток тугенький, за теє
Я встрілила б шпарко на гілку зелену
У те твоє серце гордеє“.