Петиция министру образования, о законе про домашнее обучение
Подписать можно тут
Шановний міністре освіти Сергію Мироновичу Квіт!
Ми, свідомі українці, та свідомі батьки, просимо Вас найближчим часом посприяти у прийнятті закону про домашню освіту в Україні.
Чому ми вважаємо за необхідне прийняття даного закону?
Відчуваємо нагальну потребу в цьому законі, оскільки бажаючих перейти на домашню форму навчання в Україні нараховується десятки тисяч, і ця кількість постійно зростає.
Законодавство України передбачає це право батьків, описане в ст. 29 закону України «Про загальну середню освіту», що вибір форми навчання неповнолітніх дітей належить їх батькам, при цьому наголошуюючи в ст. 59 п. 3 Закону України « Про освіту», що вони мають право «забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо його змісту, рівня й обсягу» поза навчальними закладами. Про це право батьків недостатньо конкретики в діючих законах і нормативних актах України, не розроблено механізму реалізації цієї форми навчання, що є перепоною для успішного розвитку домашньої ( сімейної ) освіти.
Щороку зростає кількість батьків, які хочуть безпосередньо і активно брати участь у вихованні своєї дитини та формуванні її як особистості. Батьки, які шукають альтернативу шкільному навчанню, доходять висновку, що для пересічної української дитини такої альтернативи на даний момент просто не існує. Право навчатися вдома у формі екстернату мають лише певні категорії дітей. Батьки інших дітей не мають права самостійно обирати для них форму навчання.
Тим часом, законодавство майже 50 країн світу дозволяє батькам обирати домашнє навчання для своїх дітей і проходити з дітьми шкільну програму вдома, або навчатися за іншими програмами. Деякі країни (Канада, Австралія) навіть заохочують домашнє навчання і підтримують батьків фінансово і організаційно. У Російській Федерації, реалії у сфері освіти якої більш наближені до українських, ніж американські чи канадські, в 2005 році також були внесені зміни до законодавства, і домашнє навчання стало можливим для будь-якої дитини.
Ми вважаємо, що українські батьки також мають право отримати можливість вільно обирати для своїх дітей домашнє навчання, і це необхідно закріпити в законодавстві. Під правом на домашнє навчання мається на увазі право будь-якої дитини з будь-якого класу не відвідувати школу і освоювати шкільну програму поза межами школи (вдома, самостійно з допомогою батьків або репетиторів, у позашкільних закладах) з регулярним проходженням атестації для одержання атестату про середню освіту.
Як свідчить практика зарубіжних країн, домашнє навчання дає дитині кращі знання за більш короткий терміні без стресів. Це, безперечно, сприятиме навчанню дітей у більш комфортних для них умовах, і допоможе краще засвоювати шкільну програму. Також збільшення кількості дітей, які навчаються вдома, дозволить державі скоротити витрати на матеріально-технічне забезпечення шкіл, знизить наповненість класів, навантаження на вчителів.
Зі своєї сторони, ми готові взяти участь в розробці таких нормативних актів.
Дякуємо за розуміння.
Шановний міністре освіти Сергію Мироновичу Квіт!
Ми, свідомі українці, та свідомі батьки, просимо Вас найближчим часом посприяти у прийнятті закону про домашню освіту в Україні.
Чому ми вважаємо за необхідне прийняття даного закону?
Відчуваємо нагальну потребу в цьому законі, оскільки бажаючих перейти на домашню форму навчання в Україні нараховується десятки тисяч, і ця кількість постійно зростає.
Законодавство України передбачає це право батьків, описане в ст. 29 закону України «Про загальну середню освіту», що вибір форми навчання неповнолітніх дітей належить їх батькам, при цьому наголошуюючи в ст. 59 п. 3 Закону України « Про освіту», що вони мають право «забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо його змісту, рівня й обсягу» поза навчальними закладами. Про це право батьків недостатньо конкретики в діючих законах і нормативних актах України, не розроблено механізму реалізації цієї форми навчання, що є перепоною для успішного розвитку домашньої ( сімейної ) освіти.
Щороку зростає кількість батьків, які хочуть безпосередньо і активно брати участь у вихованні своєї дитини та формуванні її як особистості. Батьки, які шукають альтернативу шкільному навчанню, доходять висновку, що для пересічної української дитини такої альтернативи на даний момент просто не існує. Право навчатися вдома у формі екстернату мають лише певні категорії дітей. Батьки інших дітей не мають права самостійно обирати для них форму навчання.
Тим часом, законодавство майже 50 країн світу дозволяє батькам обирати домашнє навчання для своїх дітей і проходити з дітьми шкільну програму вдома, або навчатися за іншими програмами. Деякі країни (Канада, Австралія) навіть заохочують домашнє навчання і підтримують батьків фінансово і організаційно. У Російській Федерації, реалії у сфері освіти якої більш наближені до українських, ніж американські чи канадські, в 2005 році також були внесені зміни до законодавства, і домашнє навчання стало можливим для будь-якої дитини.
Ми вважаємо, що українські батьки також мають право отримати можливість вільно обирати для своїх дітей домашнє навчання, і це необхідно закріпити в законодавстві. Під правом на домашнє навчання мається на увазі право будь-якої дитини з будь-якого класу не відвідувати школу і освоювати шкільну програму поза межами школи (вдома, самостійно з допомогою батьків або репетиторів, у позашкільних закладах) з регулярним проходженням атестації для одержання атестату про середню освіту.
Як свідчить практика зарубіжних країн, домашнє навчання дає дитині кращі знання за більш короткий терміні без стресів. Це, безперечно, сприятиме навчанню дітей у більш комфортних для них умовах, і допоможе краще засвоювати шкільну програму. Також збільшення кількості дітей, які навчаються вдома, дозволить державі скоротити витрати на матеріально-технічне забезпечення шкіл, знизить наповненість класів, навантаження на вчителів.
Зі своєї сторони, ми готові взяти участь в розробці таких нормативних актів.
Дякуємо за розуміння.