Спочатку старий анекдот:
Проходить міжнародний симпозіум. Доповідач з трибуни питає: „Яка нація досить розумна, але хитра, жадібна і підла?”. В залі вигукують: „Євреї”.
- Так. А яка нація не жадібна, але нераціональна, ледача і багато п”є?
- Росіяни.
- Так. А яка націє поєднує в собі негативні риси 2-х вищезгаданих.
В залі западає тиша, і лише одинокий голос тихо каже:
- Ну і шо, зате ми гарно співаєм!
Дуже тішить, що останнім часом наша, як то кажуть, естрада, набуває якісного рівня. Вже давно не соромно слухати нашу попсу. Декотрих співаків знають не тільки в СНД і все таке інше.
Пригадаю двох наших жіночок:
Ані Лорак взагалі асоціюється в мене з Україною. Красива, талановита, чорнобрива. Вона довго не могла знайти свій стиль. А тепер, що не пісня - то все краще й краще. Правда, коли вона співає про кохання, то воно здається, що вона не дуже та й закохана. Сподіваюсь, все попереду.
Могілевська. Подобається не всім, але справжня зірка. Хоча б тому, що хизується не ціцьками та ніжками, а талантом та нестримною енергією. Нещодавно вона подарувала нам пісню, де Кіркоров співає українською. Цим зробила більше для популяризації української мови, аніж більшість наших урядовців.