Анотація на "Демона полудня" Ґурного. Моє
у позаминулій "Критиці" -
Книжку сучасного польського журналіста Ґжеґожа Ґурного «Демон полудня» склала добірка його есеїв, друкованих раніше в інтелектуальній пресі католицького напряму - часописах «Fronda» (колись Ґурний його й заснував), «Ozon», «Christianitas» та «Teologia polityczna».
У майже зразковій за формою есеїстиці порушено численні питання богослів’я, філософії, мистецтвознавства (і вужче - літературознавства) та політики. Підкреслений авторів консерватизм визначає певну заданість добору тем і тенденцію у висновках, однак це не створює (крім окремих випадків, про які далі) неприємного враження.
…………
Одним із найцікавіших і найдискусійніших видається есей «Ліберальні іроністи, або Гайдеґер-юґенд» про співпрацю німецького філософа з нацистським режимом. З одного боку, досить промовистою є добірка цитат із тогочасних Гайдеґерових виступів, з іншого - авторова теза про визначальний вплив Гайдеґерових творів саме цього періоду на філософів-постмодерністів виглядає притягнутою за вуха, а спроба здискредитувати постмодернізм у такий спосіб - принаймні нечесною. На дискусію провокують також антидемократичні пасажі Ґурного (наявні в багатьох текстах книжки, але найпомітніші в есеї «Демократія як теократія»).
…………
Віднадити від читання книжки здатна хіба що не раз виявлена і підкреслена авторова гомофобія (особливо різка в есеях «Оповідь про демонічну ініціяцію» та «Святий Алфред Кінсі»). Але, якщо спробувати не вчитуватися у ці фраґменти, книжка лишає в цілому дуже позитивне враження.