Уроки Франції
На момент написання цієї статті чудову боротьбу французьких молодих пролетарів проти Договору про перший найм ще не завершено, тому рано робити повні висновки та підбивати всі підсумки. Але кілька головних моментів можна (і потрібно!) виділити вже сьогодні. При цьому абсолютно недостатнім було б віддати шану французьким студентам - куди важливішою була б спроба на досвіді їхньої боротьби простежити деякі характерні особливості сучасного пролетарського руху та на підставі такого аналізу готуватися до майбутнього розвитку подій.За багатьма формальними ознаками боротьба французьких пролетарів схожа на аналогічні пролетарські виступи останніх 14 років - років, що минули після краху державно-капіталістичних режимів. Усупереч сподіванням буржуазії, крах уявного «комунізму» означав не «кінець історії», а початок нового етапу в історії пролетарської боротьби.
Початок цього нового етапу можна, напевно, датувати моментом маловідомих пролетарських повстань в Іракському Курдистані на початку 1991 р. - повстань, придушених спільними зусиллями курдських націоналістів та іракського уряду. Слідом за цим відбувся бунт у Лос-Анджелесі в 1992 р. Потім настала пауза в декілька років, але з 1997 р. такі виступи відбувалися майже безперервно, вони згасали в одній точці земної кулі лише для того, щоб спалахнути в іншій.