Теоретики ОУН-УПА-УГВР про безкласове суспільство та інтернаціоналізм
Запись опубликована КОМУНА.ORG.UA. Вы можете оставить комментарии здесь или здесь.
Від редакції “Комуни”: Як відомо, 14 жовтня відзначається день Української повстанської армії, що зазвичай викликає хвилю активізації політичних паразитів як з правонаціоналістичного, так і з “радянсько-патріотичного” таборів. У той час як перші намагаються зобразити УПА та революційну ОУН 1940-х років захисниками авторитарно-капіталістичної державності, останні змальовують традиційний образ кровожерливих “бендеровців”, що тільки й робили, що “ненавидели все русское”. На наше глибоке переконання (і факти це підтверджують), бійці та теоретики ОУН-УПА не були ні тими, ні іншими. Пропонуємо вашій увазі підбірку висловлювань ключових теоретиків УПА та її неформального уряду (Української головної визвольної ради, УГВР) - Петра Полтави та Осипа Дяківа-Горнового, - присвячених темі суспільного ідеалу, яким його вбачали вони.
Петро Федун-Полтава
…Большевицькі брехуни намагаються представити нас перед совєтськими масами як оборонців інтересів “куркулів” чи “буржуїв”. Це також підла брехня. Ми не маємо нічого спільного з цими клясами ні з погляду цілей нашої боротьби, ні з погляду соціяльного походження і клясової приналежності учасників нашого руху. Коли йдеться про соціяльні цілі нашої боротьби, то ми, бандерівці, боремося за побудову безклясового суспільства. Ми є проти повороту в Україну, як поміщиків, так і капіталістів. Ми є за знищення в Україні нової експлуататорської паразитарної кляси - кляси большевицьких вельмож, складеної з верховодів партії, МВД і МГБ, адміністрації, армії. Ми є за суспільну власність на знаряддя і засоби виробництва. Проти колгоспів ми виступаємо тому, що вони з’являються знаряддям нещадної експлуатації селянства большевицькою правлячою клікою. Тому, що вони є основною причиною нужди і смерти українського села. Ми хочемо, щоб в незалежній українській державі про форму землекористування вільно вирішило саме українське селянство. Які ж, отже, маючи на увазі саме такі соціяльні цілі нашої боротьби, з нас можуть бути оборонці “куркульства” чи “буржуазії”?
Так само обстоїть справа, коли йдеться про соціяльне походження учасників нашого руху. “Буржуя” серед нас ніхто не знайде, хоч би шукав його із свічкою у руках. Загал західно-українського селянства - це, в основному, малоземельне, або, що найвище, середняцьке селянство. Малоземельні і безземельні селяни, наймити, середняки, робітники, студенти, учні середніх шкіл, інженери, лікарі, юристи, учителі, - ось хто такі учасники нашого руху за своїм соціяльним походженням. Хіба ж ми, сини працюючого і експлуатованого народу, сини селян, робітників, інтелігентів, можемо боротися за інтереси експлуататорських кляс? Хіба ж ми можемо боротися проти своїх батьків? Хіба ж підтримували б нас так широко українські працюючі маси, коли б ми боролися за ворожі їм цілі? Для кожної думаючої людини повинно бути ясним, що ні.
Ми українські революціонери і повстанці, боремося проти большевиків тому, що вони встановили в СССР режим нещадного соціяльного гноблення й економічної експлуатації працюючих мас. Не безклясове суспільство, не “комунізм” будують в СССР большевики, а нову гнобительську й експлуататорську соціяльну систему. Місце колишніх експлуататорів-поміщиків і капіталістів - займають сьогодні нові суспільні паразити-верховоди большевицької партії, МВД і МГБ, адміністрації, армії. Ці верховоди вже виразно оформилися в нову експлуататорську клясу - клясу большевицьких вельмож. Основою формування цієї нової паразитарної, експлуататорської кляси є її політичні привілеї: монополістичне становище большевицької партії, її необмежена влада, повна безконтрольність комуністів з боку народних мас. Маючи необмежені політичні права і будучи в результаті цього необмеженим господарем усіх багатств СССР, ця кляса забезпечила за собою й виразні економічні переваги в совєтському суспільстві. Большевицьким вельможам ніколи нічого не бракує, вони мають просто розкішні умови життя. У цей час, коли мільйони працюючих живуть у крайній нужді, в голоді, большевицькі вельможі, встановивши для себе неймовірно високі платні, мають всього вдосталь: добре їдять, вишукано одягаються, гарно живуть, досхочу користають з усіх культурних розваг забавляються. Це вигідне розкішне життя большевицькі вельможі забезпечили собі за рахунок експлуатації совєтських мас - за рахунок експлуатації совєтських робітників, колгоспників, працюючої інтелігенції. Слова Маркса про те, що “нагромадження багатств на одному полюсі завжди супроводиться нуждою на другому полюсі” вірні не тільки в застосуванні до капіталістичного суспільства, але й у такій же самій мірі в застосуванні до сьогоднішнього совєтського суспільства.
…Ніде на світі працюючі не живуть у такій економічній нужді, як в СССР, в країні нібито “перемігшого соціялізму”. Ніде на світі не експлуатується так фізичні сили працюючих, як в СССР - в державі нібито “робітників і селян”. Ніде на світі працюючі не стиснуті стільки різними законами, “нормами”, “плянами”, “зобов’язаннями”, як в Совєтському Союзі. Реальна заробітна платня совєтських робітників і службовців незвичайно низька. Вона ніяк не вистачає навіть на наймізерніший прожиток. Стахановщина, соцзмагання висотують з робітників і колгоспників усі фізичні сили. Високими нормами поставок большевицькі вельможі ограблюють колгоспників з усіх продуктів їхньої праці. Високі податки, постійні і високі позики, “добровільні датки” витягають від працюючих останню копійку. Працюючи на війну, совєтська промисловість не випускає в потрібній кількості товарів ширвжитку. Не “радісне” і “заможне” життя дали большевики працюючим колишньої царської Росії, а нову каторгу, а нове поневолення, новий соціяльний гніт і економічну експлуатацію. Большевицькі поневолювачі поставили працюючих Совєтського Союзу фактично на становище античних рабів.
Ми, українські повстанці і революціонери, - сини працюючого народу, не можемо не боротися проти такої політики большевицьких ворогів народу щодо працюючих мас, так само, як не могли не боротися проти гнету поміщиків і капіталістів передові працюючі колишньої царської Росії. Боронити інтереси селян, робітників, працюючих інтелігентів, боротися за їхнє соціяльне визволення - вважаємо своїм священним обов’язком.
Джерело: Петро Полтава. Хто такі бандерівці та за що вони борються (Російськомовний варіант).
…Рівночасно ОУН признає право на громадсько-кооперативні і різні спілкові форми господарювання землею, якщо вони побудовані на добровільній згоді селян і на їх власній праці… Це значить, що ОУН є: а) проти повороту великої земельної власности поміщицького, куркульського чи будь-якого іншого типу; б) проти таких відносин, при яких існувала б експлуатація однієї, біднішої частини селянства, з боку іншої, заможнішої; в) проти таких відносин, при яких розвиток на селі проходив би стихійно, без контролі з боку цілого суспільства, у взаємній конкуренційній боротьбі сільських господарів.
Джерело: Федун Петро - «Полтава». Концепція самостійної України. Том 1. Твори / Упоряд. і відп. ред. М.В.: Романюк НАН України. Інститут українознавства ім.. І. Крип’якевича. Галузевий державний архів Служби безпеки України. - Львів, 2008. - С.591.
Осип Дяків-Горновий
Русскому народу не нужна Украина, она нужна только русским империалистам… Русские земли настолько богаты, а русский народ настолько трудолюбив, что может сам себя обеспечить…
Носителем русского империализма является сегодня большевистская партия, ВКП(б), которая на самом деле уже оформилась в отдельный эксплуататорский класс - класс большевистских вельмож. Этот новый класс эксплуататоров возглавляет сталинская клика… Класс большевистских вельмож - это чисто империалистический класс… С социализмом и коммунизмом он не имеет ничего общего. …
Борьба русского народа против самодержавия, помещиков и капиталистов, за социальное освобождение, его революционный порыв 1917 г. не кончились освобождением, разрывом пут деспотизма, угнетения и рабства. Из-под угнетения помещиков и капиталистов он попал под угнетение большевистских паразитов. Вместо царя - императора у него есть теперь генераллисимус - император.
…Борясь за уничтожение тоталитарного сталинского режима, за свержение диктатуры класса сталинских вельмож, за по-настоящему прогрессивный строй в украинском государстве, УПА желает, чтобы все народы тоже построили у себя подлинно справедливый политический и экономический строй, который отвечал бы настоящим интересам их народных масс.
Джерело: Лiтопис УПА, т.9. Украiнська головна визвольна рада, кн. 2, 1946 - 1948 роки. Торонто, 1982. - С. 89 - 90, 215.