Про початок українського соціалістичного руху (уривок)
Запись опубликована КОМУНА.ORG.UA. Вы можете оставить комментарии здесь или здесь.
Від редакції “Комуни”: На нашу думку, розвиток сучасного революційного руху не можливий без урахування його історичної традиції в Україні та поза її межами. Тому публікація цього уривку з однієї з наукових робіт, присвяченої історії українського революційного народництва, може прислужитися цій меті.
…Першою українською організацією, яка поставила собі виразно суспільну мету, було Кирило-Мефодіївське братство, найяскравішими представниками якого були М. Костомаров, П. Куліш і Т. Шевченко. Ідеї братчиків панували непохитно аж до початку 70-х років ХІХ ст., тобто до початку діяльності київського гуртка під керівництвом М. Драгоманова… Про Драгоманова Н. Григоріїв писав: «М. Драгоманов - основоположник українського соціалізму. Він перший свідомо й рішуче розтлумачив ідеї світового соціалізму так, щоб вони служили українському визволенню. Загальнолюдські думки про свободу й спілкування пристосував до потреб українського народу. Сконстатувавши, що «наші прості люди найбільше повставали за волю; а наша порода була найближча до спільності всіх громад», радив «ухопить кінець нитки, що відірвалась в нашій історії в XVII в.», але «тягнеться в нашому мужицтві», й прив’язати до неї те, що «виплела за XVII-ХІХ в. думка людей, котрих історія не переривалась», щоб жити по своїй волі на своїй землі». А для цього найкращий спосіб - «спілка вільних людей, товариства, громади» - «громадівство», тобто: соціалізм»…
Порівнюючи добу кирило-мефодіївців з добою М. Драгоманова, можна констатувати, що обидві вони мали назву «народництво», але члени Кирило-Мефодіївського братства розпочали добу романтичного народництва, основою якого були ідеї соціальної революції (за Шевченком), з метою створення селянської демократії, Української республіки і слов’янської федерації. Основою руху була релігійно-моральна ідеологія. Драгоманівське народництво соціально-політично було федералізмом, змодифікованим відповідно до соціалістичних і анархічних теорій (Україна - «товариство товариств», самостійний союз вільних спілок), але вся ідеологічна будівля вивершувалася на ґрунті позитивізму в науці, раціоналізму в релігії, реалізму в мистецтві, соціалізму в політиці. Цей рух ставив метою знищення класового устрою суспільства і утворення Української республіки як трудової соціалістичної демократії…
Виступаючи проти централізму, М. Драгоманов обґрунтував концепцію федералізму, яка стала домінуючою у суспільно-політичній думці кінця ХІХ - початку ХХ ст. Він зазначав: «Українцям, замість того, щоб рватися зложити свою державу,… ліпше старатись розбавляти усяку державну справу й прямувати до волі краєвої і громадської вкупі з усіма іншими країнами й громадами. От через те українцям найліпше виступати за думками не стільки з національними, скільки з автономними й федеральними… Ми, напр., стоїмо за волю нашої породи, але ми ж думаємо, щоб було не по правді, якби ми взяли по шнуру одбили ту межу, в котрій більша частина людей нашої породи, та й гнітили на менші частини або й на купки людей чужої породи, змушуючи їх становитись нашими»… Варто зауважити, що принцип федералізму М. Драгоманов відстоював і в організації політичних партій…
Матеріал подається за: Бевз Т.А. Партія соціальних перспектив і національних інтересів (Політична історія УПСР). - К: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, 2008. - С. 67 - 69.