Гі Дебор про марксизм та анархізм

[comuna_ua]

Насправді  свара між марксистами та бакуністами, що стала непримиренною, зачіпала відразу два аспекти: владу в революційному суспільстві та безпосередню організацію руху, причому при переході від одного питання до іншого позиції супротивників ставали взаємооберненими. Бакунін боровся проти ілюзії відміни класів шляхом авторитарного використання державної влади, передбачаючи відновлення панівного бюрократичного класу та диктатури найбільш знаючих або тих, хто вважав себе такими. Маркс же, вважаючи, що паралельне визрівання економічних протиріч та демократичної освіти робітників повинні обмежити роль пролетарської держави лише етапом легалізації нових суспільних відносин, що встановлювалися б об’єктивно, викривав у Бакуніна та його прихильників авторитаризм підпільної еліти, яка свідомо ставила себе над Інтернаціоналом та оформила авантюрний план нав’язування суспільству безвідповідальної диктатури «революціонерів за покликанням» або тих, хто називав себе так. І дійсно, Бакунін вербував своїх прихильників саме задля такої перспективи: «Невидимі керманичі посеред народної бурі, ми повинні керувати нею, але не конкретною видимою владою, а через колективну диктатуру усіх її союзників. Диктатуру без титулів, відзнак та звань, диктатуру тим міцнішу, що вона буде позбавлена зовнішньої видимості влади». Так протиставляли себе одна одній дві ідеології робітничої революції, кожна з яких частково містила справедливу критику, але, втрачаючи єдність історичного мислення, зводила себе на п’єдестал ідеологічного авторитету.

(Цит. за Дебор Г. Общество спектакля. - М., 1999. - С. 91).