продовжую свій цикл мозковиносних постів

Feb 23, 2014 00:59

Попереднє - туточки: http://clear-me-then.livejournal.com/44410.html
Сприйміть це так серйозно, як тільки можете;))))))

Я. Так, я! Я вам заважаю. Заважаю вам тут. І там теж заважаю! Всім заважаю!
Ну, не склалось у вас через мене. Не отримали посади. Витратили нерви. Закохалися в мене без взаємності або, прости Господи, зі взаємністю. Тепер ви через це страждаєте. Тепер серденько ваше крається (і моє! моє теж крається! я ж бо не хочу, щоб ви страждали!)
А скільки лих я накоїла, про які й сама не здогадуюсь, тому що ви чемно мені не сказали! (але ж я намагаюся здогадуватися. Мені важливо вести статистику, я ж бімба, а тут щось у масштабах ураження не сходиться. Тому нерідко накоєні лиха я ще й додумую).
А скільки атомних воєн я вчинила, не так глянувши на таку-то!
І що найстрашніше: були ж реальні речі, в яких я була винна. Повелася некоректно. Не додивилася. Ступила. Побоялася. Знехтувала вашими почуттями.
А як на мене може ображатися хазяйка цього журналу - взагалі окрема тема. Якби не одне тіло, то вже б і тумбочку між ліжками була спорудила.
А батьки мої! О, не раз і не два я жаліла, що їм отаке дісталося. Не та особистість, про яку вони мріяли. Хвора з народження. А подорослішала - у-у, кращою я не стала, тільки ще менш слухняною і місцями нещасною. Перед братом я також винна - сильно спаскудила його хараткер і стосунки з батьками.
Але ось що. Терпіть, рідні. Я вам пропоную спитати себе: if shit happens, is this real shit? Може, так було треба? Тобто не в сенсі дешева відмовка, давайте забудемо. А в сенсі, треба, нах. От коли в мене в житті якась прикрість, я на це дивлюсь як на цікавий урок, який мені для чогось треба. А чим ви гірші? Учєніє - свєт, от і вчіться! А я вам буду встромляти палки в колеса далі. Свідомо і несвідомо,особливо ж несвідомо, бо так у мене краще виходить, масштабніше, страшніше. Ви чогось боїтеся? Ну так уперед - давайте знесемо ваш страх! Заздрите мені? Ага - час попрацювати над собою! Ненавидите мене? А може, другого себе в мені ненавидите? До роботи! Вам, бачите, некомфортно? Тоді ми ідем до вас!)))

проза, білявка пише

Previous post
Up