Були квітами
Це дуже проникливо і дуже близько мені. Москалець про Свідзінського:
«Відлунні теми безконтактної «сексуальності квітів» простежується і в інших поезіях - від ранньої «Відійшла ти з померхлого світу…» до таємничої «дівчини світла» («Пізно вночі вертаю додому…») і, особливо, у дивовижно гарній поемі «Стася». Можна сказати, що містична атмосфера любовної єдності, яка переповнює «Стасю», була основним джерелом натхнень/страждань поета й основою його світосприйняття в цілому. Любов, що не прагне опанувати, якась антиніцшеанська відсутність волі до влади, безмовний захват екстазу та благоговіння перед життям - не перед абстрактним поняттям, а перед конкретним існуванням усіх цих трепіток, наголоваток і піскових чортів, уміння бачити й показувати печальний чар речей, пам’ятаючи про зниклих і про загальну рокованість тих, що ще лишилися, небажання проходити процес ініціації в дорослість…»
"Гра триває"
«Відлунні теми безконтактної «сексуальності квітів» простежується і в інших поезіях - від ранньої «Відійшла ти з померхлого світу…» до таємничої «дівчини світла» («Пізно вночі вертаю додому…») і, особливо, у дивовижно гарній поемі «Стася». Можна сказати, що містична атмосфера любовної єдності, яка переповнює «Стасю», була основним джерелом натхнень/страждань поета й основою його світосприйняття в цілому. Любов, що не прагне опанувати, якась антиніцшеанська відсутність волі до влади, безмовний захват екстазу та благоговіння перед життям - не перед абстрактним поняттям, а перед конкретним існуванням усіх цих трепіток, наголоваток і піскових чортів, уміння бачити й показувати печальний чар речей, пам’ятаючи про зниклих і про загальну рокованість тих, що ще лишилися, небажання проходити процес ініціації в дорослість…»
"Гра триває"