казочка номер раз: "Бєлград"
Тут і далі будуть казочки про різні міста-любімчікі. Я подумала,шо раз Фрай вже таку книжку написав,можна свою писать забить, а казковим з вами ділитись тут. Тим паче в пору депресії і піздєца)))
Ітак.
Любити Бєлград - це....
...
побачити втомленого,замордованого регулювальника руху, що під вечір дивиться на машини з безнадією, пожаліти його...аж раптом здивовано побачити, як до регулювальника підвалює патлатий неформал, либиться йому, плецає по долоні з розгону- і -диво! - обличчя регулювальника розгладжуєцця, він посміхається явному девіанту і порушнику!...
а ти йдеш далі, уважно спостерігаючи за дивами. Дива чекають одразу,адже варто лише в Бєлграді подумати, що тобі жарко - піде маленький, приємний і лагідний дощ.
і тільки ти засмутишся, дивлячись на розбомблену телевежу, де загинула купа людей, як побачиш, що навпроти -дитячий театр в шизоїдних жовтих кольорах і з мордами зайців- родичів зайся ПЦ. Не ржати,дивлячись на "мало позоріште" ти не зможеш.
тільки в цьому місті ти зможеш гуляти без плеєра і не засмучуватись, адже місто перетворить для тебе звуки на музику з клаксонів, світлофорів, фонтанів, випадкових уривків фраз, циганських скрипок, тролейбусного особливого звуку, церковних дзвонів...
тільки це місто готое бути для тебе будь-яким іншим місцем! місто-строката-ковдра радо покаже тобі тисячу облич:
..ось там справжнісінький,живий Київ, такий затишний і домашній, з клумбами і світлими фонтанами..
аж місто кліпає віями - і ти звертаєш до парламенту, і ах - трохи світло-південний, по-балканськи фіолетовий, по-слов"янськи шумний, але так, помилитись неможливо: Будапешт дивиться на тебе зверхньо, кивне бувшою величчу..
кіпнеш, роззявиш рота -і підеш далі, дивитись на філію Стокгольму - тісні й чопорні віконця й будиночки в рядочок, з вікнами-бійницями. А шо,думаєш ти, Карлсон залітав,мабуть...
А ось і Чернівці привітно мжичать до тебе червоними дахами Земуну і затишними й запашними кав"ярнями! ура! :-)
Ти можеш зайти в банальний туалет банального бару, і зашарітись від жовтих,рожевих, леопардових стрінгів та інших жіночих принад білизни,розвішеної по стінах.
Ти можеш побачити, як офіціант п"є пиво разом з друзями за сусіднім столиком, регоче особливим сербським білозубим сміхом, та тільки ти кліпнеш -він вже біля тебе, очами-вишнями, з олівцем.
Ти можеш побачити, як британський дідок дарує офіціанту примірник Таймс.
Ти можеш обривати кору білих платанів-великанів.
Ти можеш вивчати безліч меню, питати в концепту кафе, чому вони "підтримують дівчат з малими грудьми".
Ти можеш слухати Емі Вайнхаус за чарчиною бейлісу в абсолютно пролетарському районі.
В тебе може вистрілити дідуган з бородою з пістолета..мильними бульбашками.
Ти можеш побачити сотні людей з кольоровими,як в мультиках, парасолями- жовтими,зеленими,і,звісно -фіолетовими.
Ти можеш насолоджуватись грою на скрипках циганви,яка, замість циганщини, наярює Шуберта.
Ти можеш знайти казкові вітражі всередині нудної адміністративної будівлі.
Ти можеш відчути вітер Адріатичного моря,дивлячись на Дунай.
А можеш нічого цього не відчути! якщо не поїдеш до мого Бєлграду)))
солодких снів,малята))
Ітак.
Любити Бєлград - це....
...
побачити втомленого,замордованого регулювальника руху, що під вечір дивиться на машини з безнадією, пожаліти його...аж раптом здивовано побачити, як до регулювальника підвалює патлатий неформал, либиться йому, плецає по долоні з розгону- і -диво! - обличчя регулювальника розгладжуєцця, він посміхається явному девіанту і порушнику!...
а ти йдеш далі, уважно спостерігаючи за дивами. Дива чекають одразу,адже варто лише в Бєлграді подумати, що тобі жарко - піде маленький, приємний і лагідний дощ.
і тільки ти засмутишся, дивлячись на розбомблену телевежу, де загинула купа людей, як побачиш, що навпроти -дитячий театр в шизоїдних жовтих кольорах і з мордами зайців- родичів зайся ПЦ. Не ржати,дивлячись на "мало позоріште" ти не зможеш.
тільки в цьому місті ти зможеш гуляти без плеєра і не засмучуватись, адже місто перетворить для тебе звуки на музику з клаксонів, світлофорів, фонтанів, випадкових уривків фраз, циганських скрипок, тролейбусного особливого звуку, церковних дзвонів...
тільки це місто готое бути для тебе будь-яким іншим місцем! місто-строката-ковдра радо покаже тобі тисячу облич:
..ось там справжнісінький,живий Київ, такий затишний і домашній, з клумбами і світлими фонтанами..
аж місто кліпає віями - і ти звертаєш до парламенту, і ах - трохи світло-південний, по-балканськи фіолетовий, по-слов"янськи шумний, але так, помилитись неможливо: Будапешт дивиться на тебе зверхньо, кивне бувшою величчу..
кіпнеш, роззявиш рота -і підеш далі, дивитись на філію Стокгольму - тісні й чопорні віконця й будиночки в рядочок, з вікнами-бійницями. А шо,думаєш ти, Карлсон залітав,мабуть...
А ось і Чернівці привітно мжичать до тебе червоними дахами Земуну і затишними й запашними кав"ярнями! ура! :-)
Ти можеш зайти в банальний туалет банального бару, і зашарітись від жовтих,рожевих, леопардових стрінгів та інших жіночих принад білизни,розвішеної по стінах.
Ти можеш побачити, як офіціант п"є пиво разом з друзями за сусіднім столиком, регоче особливим сербським білозубим сміхом, та тільки ти кліпнеш -він вже біля тебе, очами-вишнями, з олівцем.
Ти можеш побачити, як британський дідок дарує офіціанту примірник Таймс.
Ти можеш обривати кору білих платанів-великанів.
Ти можеш вивчати безліч меню, питати в концепту кафе, чому вони "підтримують дівчат з малими грудьми".
Ти можеш слухати Емі Вайнхаус за чарчиною бейлісу в абсолютно пролетарському районі.
В тебе може вистрілити дідуган з бородою з пістолета..мильними бульбашками.
Ти можеш побачити сотні людей з кольоровими,як в мультиках, парасолями- жовтими,зеленими,і,звісно -фіолетовими.
Ти можеш насолоджуватись грою на скрипках циганви,яка, замість циганщини, наярює Шуберта.
Ти можеш знайти казкові вітражі всередині нудної адміністративної будівлі.
Ти можеш відчути вітер Адріатичного моря,дивлячись на Дунай.
А можеш нічого цього не відчути! якщо не поїдеш до мого Бєлграду)))
солодких снів,малята))