на 2 години просто вирубилась на офісному дивані. вигнати мене додому так і не вдалося....мабуть тому,шо мені снився МІЙ Стамбул!
ранок в МОЄМУ Стамбулі -прекрасне сумрачне удовольствіє,яким я і хочу поділицця)\
в моєму Стамбульчику срання можна поспати над газетою
порадіти диванчикам в фаст-фуді
замріяно милуватись напівтонами фарб природи на ранковій мечеті
офігіти від чорного дому з 2 вікнами,обвитого виноградом
зрозуміти, що саме тут -найдомашніші і найзатишніші ранкові кафешечки
напитися нахаляву в місцевій крамниці сережок смачнючого яблучного чаю і закохатись в його кисмлий смак
То який з цього всього, спитаєте ви (а як не ви,так госпожа Тимощенко!), організаційний висновок?
а висновок,друзі такий: іноді 4 години можна легко про етой вот. А іноді, 4 години -це ціла історія. з мінаретами і голубами,трамваями нової доби і морем.
така от історія,малята)