Олі,Ольгі, Оли, Ольчікі в мому житті))
ясєн пєнь, шо це не всі Олі, але ми продовжуєм серію постів під назвою ЛЮДОГАЛЕРЕЯ
Ітак, Оля номер раз
Оля номер раз -це неповторно адекватна людина. ЇЇ адекватність проявляється з перших слів, і виявляється в прекрасному почутті гумору -свому і чужому , в тверезій,не без самоіронії оцінці себе, світу і подій. З іншого боку, це дуже романтична баришня, шоби ви й не сумнівались. наразі Оля працює фотографом в одній з газет Києва, вчиться на магістерці з соціології, дуже серйозно ставиться до навколосоціологічних дискусій, обіцяє мене познайомити з супер-викладачем Виноградовим (алєксвін,привіт!))), третій рік підряд разом зі мною мутить конкурс "Містер-могилянськийфорум".
Історія з жизні, зовсім свіжа:
Оля:- давай зустрінемось, пофоткаємо одне одного, та й побачимось нарешті
Свє: - давай, це супер,в мене ні одної фотки нема. хоча...я в тебе на фотках якось завжди галімо виходжу!
О! Я знаю причину! Це,мабуть, тому, що ти мене не хочеш!!!!
Знайомтесь, Оля номер 2 насьогодні, вона ж Ола, вона ж Кулик, вона ж моя дражайша колега, вона ж моє безкоштовне улюблене радіо.
Оля -непоганий і неглупий соцработнік з купою енергії, Оля працює разом зі мною в ВІЛ-сервісній організації, має шалену зелену сумку -предмет моїх шалених заздрощів, Оля скриває од мами найголовніше, любить смачно поїсти (апо ній ніхто не помічає,бо все мимо! Дівки,заздріть!), любить могилянський футбол, чарівно усміхається і поділяє мої музичні смаки, крім мабуть Сістему.
Історія із жизні:
Карпати.Озеро Несамовите.Ранок.Буря.Горизонтальний дощ.Вітер зриває намети.гне дерева додолу. Чергові,серед яких і я, вже годину гріють воду для сніданку. Мужні пацани скрючились,як ембріончики. Розносять їдло по наметах з жалю до інших з групи. За півгодини всі виповзають з наметів закутані в дощовики.матюкаюцця голосно,чутно аж в Заросляку. З намету в зеленому болоні виходить Оля:
- А в когось є дзеркальце?
завіса.
Ітак, Оля номер раз
Оля номер раз -це неповторно адекватна людина. ЇЇ адекватність проявляється з перших слів, і виявляється в прекрасному почутті гумору -свому і чужому , в тверезій,не без самоіронії оцінці себе, світу і подій. З іншого боку, це дуже романтична баришня, шоби ви й не сумнівались. наразі Оля працює фотографом в одній з газет Києва, вчиться на магістерці з соціології, дуже серйозно ставиться до навколосоціологічних дискусій, обіцяє мене познайомити з супер-викладачем Виноградовим (алєксвін,привіт!))), третій рік підряд разом зі мною мутить конкурс "Містер-могилянськийфорум".
Історія з жизні, зовсім свіжа:
Оля:- давай зустрінемось, пофоткаємо одне одного, та й побачимось нарешті
Свє: - давай, це супер,в мене ні одної фотки нема. хоча...я в тебе на фотках якось завжди галімо виходжу!
О! Я знаю причину! Це,мабуть, тому, що ти мене не хочеш!!!!
Знайомтесь, Оля номер 2 насьогодні, вона ж Ола, вона ж Кулик, вона ж моя дражайша колега, вона ж моє безкоштовне улюблене радіо.
Оля -непоганий і неглупий соцработнік з купою енергії, Оля працює разом зі мною в ВІЛ-сервісній організації, має шалену зелену сумку -предмет моїх шалених заздрощів, Оля скриває од мами найголовніше, любить смачно поїсти (апо ній ніхто не помічає,бо все мимо! Дівки,заздріть!), любить могилянський футбол, чарівно усміхається і поділяє мої музичні смаки, крім мабуть Сістему.
Історія із жизні:
Карпати.Озеро Несамовите.Ранок.Буря.Горизонтальний дощ.Вітер зриває намети.гне дерева додолу. Чергові,серед яких і я, вже годину гріють воду для сніданку. Мужні пацани скрючились,як ембріончики. Розносять їдло по наметах з жалю до інших з групи. За півгодини всі виповзають з наметів закутані в дощовики.матюкаюцця голосно,чутно аж в Заросляку. З намету в зеленому болоні виходить Оля:
- А в когось є дзеркальце?
завіса.