Смятєніє чувств
Читаю:
55-летний мулла получил статус беженца в Норвегии 20 лет назад. В июне 2010 года его дом обстреляли, и мулла заявил журналистам, что его смерть «будет дорого стоить норвежскому народу». «Если Эрна Зольберг меня вышлет из страны, и я из-за нее умру, то такая же судьба ждет и ее», - заявил тогда исламист.
Я ахрініваю. Мені здавалося, що про убєжищє можна лише просити.
"Он пригрозил политическому руководству страны гибелью, если его попытаются депортировать".
Може я чогось не розумію, но, чувак, ти ж сам приїхав в цю страну, тебе ж туда не викрали. Їдь на родіну - і там угрожай. І я поставлюсь до тебе з розумінням.
Ну і тепер про цього ж норвега, шо в лагєрє стріляв.... Андерса Берінга Брейвіка. Значить, як удалось з*ясувати з гугла, табір був Рабочєй партії, правящєй в странє. Я так розумію, якщо партія правящя, - значить за неї проголосувала більшість норвегів. Вибори там демократичні, фальцифікаціям - ні, махінаціям - ні... То нашо нести горе в сім*ї і вбивати чужих дітей?
З другого боку. Чувак молодий, образований, психічно і фізично здоровий, з прєстіжного кварталу і з бізнесом, напевно, успішним... По фото судячи, - йому не могли не давать. А, бач - не пожалів молодого життя. На ліцо - ідейний фактор.
Хотілося би мені прочитати те його воззваніє. Яка ідея ним рухала? Якщо він ішов з тими почуттями, які відчуваю я читаючи про цього мулу, то я його начинаю понімать...