Вуличні замальовки
Сьогодні в центрі Києва побєдітєлєй охороняли від народу посиленими кордонами.
Мені треба було перейти через Майдан з Михайлівської на Інститутську, бо мене там ждали.
Але кордон ментів ніяк не хотів мене пускать. Натомість без запитань пропустили хлопця і дівчину в регланах СССР. На мені не було пальта хюго бос, бо жарко. Але мій вигляд був для ментів непереконливим. А у мене, до речі, дід - інвалід війни, учасник оборони Києва. І шо він мені відвоював, питається в задачніку?
Ну і ше пустили одних. Мальчік з гєоргієвскою лєнточкою і з ним бабушка (прабабушка) уся в мєдалях. Шо мальчік, шо бабушка такі да імєлі очєнь характерний від, шоб ві так жилі как ето нєправда.
І хто після цього скаже мені, що сьогодні святкували нашу общу перемогу, а не перемогу ссср над усім цивілізованим, шо ворушиться?
А, ще там, де людей не пускали пройти, то там про пабєду такоооооооооє казали. Особливо ті, хто з маленькими дітьми на відкритому сонці. А шо, ждітє хахли, поки побєдітєлі дозволять вам пройти. Тут вам нє Львов.
Ну і флагі. Значить на домах в центрі не було. Було помічено три червоних ткані на якихось генделях недалеко від Узвозу, але ці прапори були без символіки, просто червоні. Чи треба було залізти зняти? Була така думка. Не то шо страшно (хоча і це тоже). Просто, думаю, може вже закінчилась акція 100$ за прапор. І крім того, хто б мене знімкував для ютуба? Хоча, канєшно, це неправильно, і тепер я буду мучитись. Я себе знаю.
А от шо на майдані були прапори червоні з сєрпамі й молотамі, зі сталіним, і велике красне знамня несли якісь маргінали, і ще прапори Рускава Єдінства та іншої підарасні, то це було. І це у мене претензія, друзі, не до них. А до нас із вами.
Ми, друзі, - ГАЛІМІ ТЄРПІЛИ, ЯКІ ХОДЯТЬ НА 14 ЖОВТНЯ ПО ЗАКОВУЛКАХ.
Ну і вітаю галичан. Лише на них надія.
Мені треба було перейти через Майдан з Михайлівської на Інститутську, бо мене там ждали.
Але кордон ментів ніяк не хотів мене пускать. Натомість без запитань пропустили хлопця і дівчину в регланах СССР. На мені не було пальта хюго бос, бо жарко. Але мій вигляд був для ментів непереконливим. А у мене, до речі, дід - інвалід війни, учасник оборони Києва. І шо він мені відвоював, питається в задачніку?
Ну і ше пустили одних. Мальчік з гєоргієвскою лєнточкою і з ним бабушка (прабабушка) уся в мєдалях. Шо мальчік, шо бабушка такі да імєлі очєнь характерний від, шоб ві так жилі как ето нєправда.
І хто після цього скаже мені, що сьогодні святкували нашу общу перемогу, а не перемогу ссср над усім цивілізованим, шо ворушиться?
А, ще там, де людей не пускали пройти, то там про пабєду такоооооооооє казали. Особливо ті, хто з маленькими дітьми на відкритому сонці. А шо, ждітє хахли, поки побєдітєлі дозволять вам пройти. Тут вам нє Львов.
Ну і флагі. Значить на домах в центрі не було. Було помічено три червоних ткані на якихось генделях недалеко від Узвозу, але ці прапори були без символіки, просто червоні. Чи треба було залізти зняти? Була така думка. Не то шо страшно (хоча і це тоже). Просто, думаю, може вже закінчилась акція 100$ за прапор. І крім того, хто б мене знімкував для ютуба? Хоча, канєшно, це неправильно, і тепер я буду мучитись. Я себе знаю.
А от шо на майдані були прапори червоні з сєрпамі й молотамі, зі сталіним, і велике красне знамня несли якісь маргінали, і ще прапори Рускава Єдінства та іншої підарасні, то це було. І це у мене претензія, друзі, не до них. А до нас із вами.
Ми, друзі, - ГАЛІМІ ТЄРПІЛИ, ЯКІ ХОДЯТЬ НА 14 ЖОВТНЯ ПО ЗАКОВУЛКАХ.
Ну і вітаю галичан. Лише на них надія.