Після "пояснень"
Щось пішла мода розглядати інцидент з Луценком ще в такому ключі, мовляв, дійсно, має місце неповага до наших громадян за кордоном, зокрема в Німеччині і т.д.
Проблема мені незрозуміла. Представників інших країн поважають, нас - ні. А чого це дехто вирішив, що нас ЗОБОВ'ЯЗАНІ або МАЮТЬ десь поважати? Ми не поважаємо себе. Наша нація мовчить, коли ТУТ в Україні українцям небезпечніше ніж ТАМ, за кордоном? До небезпечної Німеччини в Україні бажаючих податися набагато більше ніж є постраждалих від німецьких митників чи прикордонників. Та відкрий Німеччина кордони - і, боюся, що Україна спустошіє, ломанувшись наразитися на небезпеку.
З питанням Луценка взагалі... Навіть якщо відбувалося усе, як він каже. Я радію, що з ним це відбулось. І мене би не обурило, якби йому або членам його родини було розбито голову, як це роблять тут з українцями його підлеглі. Ще було би непогано, якби його і його сина там побили невідомі з організації, наприклад, «Меч» і встигли зникнути з місця події. За цього міністра жити в Україні небезпечно, небезпечно відвідувати мирні акції, небезпечно протестувати у законний спосіб. Чому це мене має турбувати ставлення до нього за кордоном? І чому мене має турбувати ставлення до українців за кордоном, коли УКРАЇНЦЯМ НЕМА ДІЛА ДО СТАВЛЕННЯ ДО УКРАЇНЦІВ В УКРАЇНІ?
І ще одне. Мені зовсім незрозуміло, що означає
«Діти політиків не повинні бути предметом війн. Я рятував сина Черновецького, сина Януковича, сина Ющенка, дочку Тимошенко... Можна цей перелік продовжити. На жаль, коли сталася біда з моїм сином...»
Це лише я розумію, що предметом війн можуть бути лише НАШІ діти, як українське сміття? То якої поваги ми прагнемо за кордоном?