БЕРегите УШИ: фізіолософські фрагменти
Слух (на відміну від нюху, смаку та дотику) безперестанку забезпечує нам потужний інформаційний потік, але (на відміну від зору) ми не маємо ніякої влади над його функціонуванням. Тому перемога над слухом - необхідна передумова інтелектуальної свободи людини.
Звільнення від стереотипів, пропаганди, зомбоскриньки, гіпножаби, мозкових слимаків - все це чудово, але для цього потрібен міцний фундамент - контроль над власною увагою, приватний простір для самостійної думки. Ось чому Mr. Freeman стає лише інтелектуальною відрижкою загального інформаційного лайнопотоку, що виховує тебе: "Ти - труба" (You, Tube!), твоє завдання - пропускати крізь себе гігабайти інформації і пошвидше. Фрімен проноситься перед нами на своєму піратському човнику з іграшковою шаблею в руках, ковзає кігтями по нашому відшліфованому 3-хвилинними роликами мозку у відчайдушній спробі зачепитися, але течія знову і знову відносить його геть.
IRL. Перенесімося у інший Tube, тобто метро. Скільки відсотків нашої «завантаженості ЦП» ми витрачаємо на власні думки, а скільки на обробку непотрібної нам навколишньої шумової інформації? Чому всі ці оголошення, мýзики, розмови мають вторгатися в наші думки, ставати нашими думками? Чому ніхто не говорить про те, що масова плеєризація населення - це підступний план позаземних цивілізацій щодо утримання людства від (о, боже!) мислення. Hail to torrents! (Чому серед користувачів інтернетів за ґрати сідають не ті, хто порушують тисячі ліцензій і копірайтів, а ті, хто висловили небезпечні для влади самостійні думки?)
Тому перша необхідність сучасної людини - розумова гігієна. Потрібно ретельно стежити за чистотою свідомості, вміти концентрувати увагу на власних думках і не забувати про них за надмірним читанням, прослуховуванням музики чи просто пропусканням крізь себе повсякденного інформаційного шуму (що в голові у всіх цих людей у метро??). Для когось це буде непросто через атрофованість відповідних органів. Тут допоможуть присідання та регулярні провітрювання міжвушного простору. Наука ж невідкладно має зайнятися реалізацією можливості механічного вмикання\вимикання людського слуху.
Як гребцям на галерах, ритм нашого життя нам задає невпинний бій по барабанних перетинках. Вільним стане тільки той, хто простромить цей символ рабства, цю дівочу пліву нашого повноцінного мислення і оберне слух всередину себе.
Тож просто зараз влаштуйте собі 15 хвилин тиші. Годі бути трубою для моїх виділень. Ставайте джерелом.
Або просто візьми два олівці і розчави равликів, що присмокталися до твого мозку!
всі висновки є автобіографічними трохи більше, ніж повністю
тому можливості їхньої екстраполяції автору невідомі
Звільнення від стереотипів, пропаганди, зомбоскриньки, гіпножаби, мозкових слимаків - все це чудово, але для цього потрібен міцний фундамент - контроль над власною увагою, приватний простір для самостійної думки. Ось чому Mr. Freeman стає лише інтелектуальною відрижкою загального інформаційного лайнопотоку, що виховує тебе: "Ти - труба" (You, Tube!), твоє завдання - пропускати крізь себе гігабайти інформації і пошвидше. Фрімен проноситься перед нами на своєму піратському човнику з іграшковою шаблею в руках, ковзає кігтями по нашому відшліфованому 3-хвилинними роликами мозку у відчайдушній спробі зачепитися, але течія знову і знову відносить його геть.
IRL. Перенесімося у інший Tube, тобто метро. Скільки відсотків нашої «завантаженості ЦП» ми витрачаємо на власні думки, а скільки на обробку непотрібної нам навколишньої шумової інформації? Чому всі ці оголошення, мýзики, розмови мають вторгатися в наші думки, ставати нашими думками? Чому ніхто не говорить про те, що масова плеєризація населення - це підступний план позаземних цивілізацій щодо утримання людства від (о, боже!) мислення. Hail to torrents! (Чому серед користувачів інтернетів за ґрати сідають не ті, хто порушують тисячі ліцензій і копірайтів, а ті, хто висловили небезпечні для влади самостійні думки?)
Тому перша необхідність сучасної людини - розумова гігієна. Потрібно ретельно стежити за чистотою свідомості, вміти концентрувати увагу на власних думках і не забувати про них за надмірним читанням, прослуховуванням музики чи просто пропусканням крізь себе повсякденного інформаційного шуму (що в голові у всіх цих людей у метро??). Для когось це буде непросто через атрофованість відповідних органів. Тут допоможуть присідання та регулярні провітрювання міжвушного простору. Наука ж невідкладно має зайнятися реалізацією можливості механічного вмикання\вимикання людського слуху.
Як гребцям на галерах, ритм нашого життя нам задає невпинний бій по барабанних перетинках. Вільним стане тільки той, хто простромить цей символ рабства, цю дівочу пліву нашого повноцінного мислення і оберне слух всередину себе.
Тож просто зараз влаштуйте собі 15 хвилин тиші. Годі бути трубою для моїх виділень. Ставайте джерелом.
Або просто візьми два олівці і розчави равликів, що присмокталися до твого мозку!
всі висновки є автобіографічними трохи більше, ніж повністю
тому можливості їхньої екстраполяції автору невідомі