Повага до дитини
Що таке ставитися з повагою до дитини? Сприймати серйозно її бажання та потреби, сприймати серйозно всю дитину. Не завжди виконувати всі бажання, але сприймати їх серйозно.
Це не завжди легко робити. Або ж, якщо чесно, то це завжди доволі важко робити. Мама завжди знає краще, розуміє більше та має все вирішувати. З одного боку це чудова частина альфа-презентації дорослого. Але з цієї ж альфа-позиції ми мусимо знайти в собі сили піклуватися, але не придушувати дитячі паростки бажань, самоідентифікації та власної волі. А скоріше придушувати свою зверхність та гординю.
Михася попросив купити в супермаркеті листівки. Перша моя реакція - відмовити, нам не потрібні листівки. Але я зупиняю себе на пів слові й дозволяю йому обрати те, що йому подобається.
Пару місяців ці листівки потім лежать в різних місцях у нас вдома і Михася ними ніяк не цікавиться. Знову зупиняю себе він осуду і повчань. Прибираю їх до кращих часів. Мовчки, щоб не сказати щось образливе.
Потім згадала про них, поклала Мішутці в теку. А він їх сьогодні побачив і зробив подарунки рідним. Намалював малесенькі сердечки, вирізав і поклав у листівки.
Нічого особливого? Можна подумати що це якась дрібниця, даремно витрачені гроші на листівки. Часто батьки нехтують такими поробками та вважають їх безсенсовними.
А я бачу тут вияв власної доброї волі зробити приємне тим, кого любиш. Я бачу тут творчу енергію створити щось власними руками. Я бачу тут практику роботи з ножицями та любов до маленьких речей. Я бачу тут знання культури, я бачу тут бажання подарувати своє серце тим, кого любиш.
І все це можна побачити лише коли ставишся з повагою до всього, що роблять, думають, вигадують наші діти. Коли ставишся з повагою до їх помилок, рішень та бажань. Коли ставишся з повагою до дитинства. Дякую Марії Монтессорі за те, що навчила мене цьому.
«Ми маємо ставитися до дітей з великою повагою, адже вони перевищують нас у своїй невинності та у величезних можливостях, що чекають на них у майбутньому... Давайте будемо ставитися до них з усією тією добротою, яку б ми хотіли допомогти їм розвинути у себе.»
Це не завжди легко робити. Або ж, якщо чесно, то це завжди доволі важко робити. Мама завжди знає краще, розуміє більше та має все вирішувати. З одного боку це чудова частина альфа-презентації дорослого. Але з цієї ж альфа-позиції ми мусимо знайти в собі сили піклуватися, але не придушувати дитячі паростки бажань, самоідентифікації та власної волі. А скоріше придушувати свою зверхність та гординю.
Михася попросив купити в супермаркеті листівки. Перша моя реакція - відмовити, нам не потрібні листівки. Але я зупиняю себе на пів слові й дозволяю йому обрати те, що йому подобається.
Пару місяців ці листівки потім лежать в різних місцях у нас вдома і Михася ними ніяк не цікавиться. Знову зупиняю себе він осуду і повчань. Прибираю їх до кращих часів. Мовчки, щоб не сказати щось образливе.
Потім згадала про них, поклала Мішутці в теку. А він їх сьогодні побачив і зробив подарунки рідним. Намалював малесенькі сердечки, вирізав і поклав у листівки.
Нічого особливого? Можна подумати що це якась дрібниця, даремно витрачені гроші на листівки. Часто батьки нехтують такими поробками та вважають їх безсенсовними.
А я бачу тут вияв власної доброї волі зробити приємне тим, кого любиш. Я бачу тут творчу енергію створити щось власними руками. Я бачу тут практику роботи з ножицями та любов до маленьких речей. Я бачу тут знання культури, я бачу тут бажання подарувати своє серце тим, кого любиш.
І все це можна побачити лише коли ставишся з повагою до всього, що роблять, думають, вигадують наші діти. Коли ставишся з повагою до їх помилок, рішень та бажань. Коли ставишся з повагою до дитинства. Дякую Марії Монтессорі за те, що навчила мене цьому.
«Ми маємо ставитися до дітей з великою повагою, адже вони перевищують нас у своїй невинності та у величезних можливостях, що чекають на них у майбутньому... Давайте будемо ставитися до них з усією тією добротою, яку б ми хотіли допомогти їм розвинути у себе.»