Про дитячі помилки
Напишу пару слів (аха, наче я вмію писати стисло :)) про виправлення дитячих помилок. Виявляється це така важлива тема. Не так давно я послухала чудовий вебінар Аліни Закревської про дитячі помилки і він мені відкрив очі на стільки аспектів Михасиної поведінки. До початку вебінару я дуже сумнівалась що він навчить мене чомусь новому. Я ж така супер мама, все знаю, приймаю свою дитину з усіма її помилками. Виявилося все не так просто.
Я була дуже здивована почути про те, що Марія Монтесоррі пропонувала взагалі! не виправляти дітей років до 5. Навіть якщо він зараз назвав собакою кошкою. Ну і що. Ви ж не думаєте що він ніколи не запам'ятає де коти, а де собаки, якщо ви його прямо зараз не виправите? :) Краще потім, в якійсь грі, погратися з собаками і сто разів сказати це слово. І ось так і треба виправляти помилки: не казати дитині що вона ось тут помилилась або ось тут зробила неправильно, а просто далі ще погратися/попрактикувати те, що поки дається зі складнощами. Геніальний підхід.
Ви можете запитати про те, навіщо взагалі так заморочуватися і вигадувати щось таке складне. Для того, щоб дитина вірила в себе, і в свої сили. Для того, щоб малюк досліджував світ і робив щось власними руками, а не казав: "мама, краще ти, у тебе краще вийде". Для того, щоб у неї було достатньо енергії і відваги пробувати щось нове, рухатися вперед навіть якщо щось не виходить з першого разу.
І це все не жарти. Мішутка нещодавно плакав бо не міг правильно сказати "телевізор" і його було дуже не просто змусити повірити що це нормально.
Тепер я намаюся вилучити з нашого життя слова "правильно" і "не правильно" максимально де це можливо і має сенс. І це такий новий досвід, мені це вже дуже подобається.