Такий важливий зв‘язок
Мені дуже сподобалась цитата на сторінці Інституту Ньюфелда в Фейсбуці:
«Зв’язок - це серце та душа гуманності, втрата зв‘язку - основа жорстокості. Коли ми глибоко прив‘язані один до одного, ми відчуваємо біль один одного, ділимо радощі один з одним, і неможливо уявити щоб ми могли проігнорувати чи спеціально завдати болю один одному. Коли ми втрачаємо зв‘язок і нас більше не зачіпає біль чи радість іншої людини, тоді, виявляється, неймовірно легко не помічати чи створювати труднощі, страждання та завдавати болю іншому.
- Л.Р. Ност (L.R. Knost)»
Вона така проста, але вона взагалі про все.
Чи буде старший брат ображати молодшого брата, якщо у них хороші стосунки?
Чи буде вчитель дратуватися та занижувати оцінки, якщо йому подобається учень?
Чи будуть батьки залишати дитину в кімнаті «подумати», якщо їхнє серце відчуває дитячу біль?
Чи буде людина псувати природу, якщо у неї повно дитячих спогадів про дивовижні часи проведені на природі?
Чи буде людина обходити книги стороною, якщо все дитинство навколо неї стоси прекрасних книг?
Чи будемо ми сваритися, ображатися та злитися на рідних, якщо будемо бачити не поведінку, а добрі наміри та прагнення?
Чесно, в усіх цих варіантах відповіддю може бути і «так». Адже, давайте дивитися правді в обличча, не все залежить від нас. Але принаймні ми можемо бути впевнені в тому, що робимо важливі й правильні кроки назустріч більш гуманному суспільству коли допомагаємо нашим дітям створювати глибокі стосунки з людьми, Богом, природою та усім дивовижним що є в цьому світі.
«Зв’язок - це серце та душа гуманності, втрата зв‘язку - основа жорстокості. Коли ми глибоко прив‘язані один до одного, ми відчуваємо біль один одного, ділимо радощі один з одним, і неможливо уявити щоб ми могли проігнорувати чи спеціально завдати болю один одному. Коли ми втрачаємо зв‘язок і нас більше не зачіпає біль чи радість іншої людини, тоді, виявляється, неймовірно легко не помічати чи створювати труднощі, страждання та завдавати болю іншому.
- Л.Р. Ност (L.R. Knost)»
Вона така проста, але вона взагалі про все.
Чи буде старший брат ображати молодшого брата, якщо у них хороші стосунки?
Чи буде вчитель дратуватися та занижувати оцінки, якщо йому подобається учень?
Чи будуть батьки залишати дитину в кімнаті «подумати», якщо їхнє серце відчуває дитячу біль?
Чи буде людина псувати природу, якщо у неї повно дитячих спогадів про дивовижні часи проведені на природі?
Чи буде людина обходити книги стороною, якщо все дитинство навколо неї стоси прекрасних книг?
Чи будемо ми сваритися, ображатися та злитися на рідних, якщо будемо бачити не поведінку, а добрі наміри та прагнення?
Чесно, в усіх цих варіантах відповіддю може бути і «так». Адже, давайте дивитися правді в обличча, не все залежить від нас. Але принаймні ми можемо бути впевнені в тому, що робимо важливі й правильні кроки назустріч більш гуманному суспільству коли допомагаємо нашим дітям створювати глибокі стосунки з людьми, Богом, природою та усім дивовижним що є в цьому світі.