May 03, 2012 21:23
ось так вже дивно є. циклічно.
ми втомлюємось одне від одного. і все менше хочеться бачитись. наждто як чуєш роздратування у голосі через найменші дрібниці. не хочеш дратувати, не хочеться дратуватись. теми розмов вичерпуються.
старі добрі не такі вже й добрі до тебе.потреба відділитись. але це наче по живому ріже. усі якісь чужі стали. усі свої - чужі.
і справа не тільки у втомі.
а я не буду,
скайуокер би плакав