Дуже сподобалось вчорашнє відкриття Олімпіади у Британії
Вони переконливо показали свій внесок у людську цивілізацію (кожна поважаюча себе країна мусить вміти, бо він завжди є), декорації та костюми були сучасні, не пафосні та чудові. Почуття гумору було на місці. Учасники теж. Натовп у циліндрах (ну а як же, цивілізація нібито проти «дикунства») мали гарні бакенбарди (як і вуса наші українські спортсмени), дуже переконливі! Королева вистрибнула з парашутом-прапором з гелікоптера разом з Джеймсом Бондом.
Містер Бін допомогав натискати клавішу англійському симфонічному оркестрові, письменниця Гаррі Поттера читала дітям книжку, шотландська африканська діва божественно співала гімн богові,
наприкінці вилізла священна корова Пол Маккартні, винахідник www керував дискотекою з магічної хатинки, Бекхам віз вогонь на катері, молоді спортсмени поділяли олімпійський вогонь з старими, була стіна пам’яті, що не забувала всіх, хто працював на користь великої країни. Серед аніматорів було багато негрів і мало арабів та індусів (видно, вже прижилися як індуси на відміну від арабів). Олімпійські бюрократи виступали на фоні приємної галявинки з травами та різноквітом,
а не на фоні призібраної перепаханим полем, як у пост-совковій Україні, шторочки чи обписаного буквами папірця як «на заході». Пафос був у величі індустріальної революції, що викувала з сталі чи чавуну (колір був ну точно) олімпійські кільця, феєрверки були просто хореографічні та яскраві.
І головне, донесені суспільні сучасні цінності. Гімн виконували глухі дітки, багато іншорасних були протагоністами, але олімпійський вогонь - то було найкращим. Цього разу він складався з окремих вогників у пелюстках залізної квітки для кожної країни. А коли вони піднялися, утворили загальний вогонь. Найкращий візуальний «месидж» що я бачила останнім часом.
Більшість фото взято звідси (с)
Містер Бін допомогав натискати клавішу англійському симфонічному оркестрові, письменниця Гаррі Поттера читала дітям книжку, шотландська африканська діва божественно співала гімн богові,
наприкінці вилізла священна корова Пол Маккартні, винахідник www керував дискотекою з магічної хатинки, Бекхам віз вогонь на катері, молоді спортсмени поділяли олімпійський вогонь з старими, була стіна пам’яті, що не забувала всіх, хто працював на користь великої країни. Серед аніматорів було багато негрів і мало арабів та індусів (видно, вже прижилися як індуси на відміну від арабів). Олімпійські бюрократи виступали на фоні приємної галявинки з травами та різноквітом,
а не на фоні призібраної перепаханим полем, як у пост-совковій Україні, шторочки чи обписаного буквами папірця як «на заході». Пафос був у величі індустріальної революції, що викувала з сталі чи чавуну (колір був ну точно) олімпійські кільця, феєрверки були просто хореографічні та яскраві.
І головне, донесені суспільні сучасні цінності. Гімн виконували глухі дітки, багато іншорасних були протагоністами, але олімпійський вогонь - то було найкращим. Цього разу він складався з окремих вогників у пелюстках залізної квітки для кожної країни. А коли вони піднялися, утворили загальний вогонь. Найкращий візуальний «месидж» що я бачила останнім часом.
Більшість фото взято звідси (с)