Los agüizotes de Masaya Nicaragua (Частина І)
Так схоже, цей фестиваль вже проводиться багато років (Вікіпедія каже що з середини ХХ ст. http://es.wikipedia.org/wiki/Fiesta_de_los_Agüizotes ). Але відкрила я його для себе тільки зараз. Усе відбувається у славному місті Масая, Нікарагуа, 24 жовтня 2014 року.
Святкується в останню п’ятницю жовтня. Маски представляють персонажів міфів та легенд Нікарагуа. Центр святкування: індєйське барріо Монімбо де живуть Чоротеги. Дуже красиві, гостинні, чемні, талановиті люди. Була вражена фантазією, молодим ентузіазмом та не підтримкою такого високо культурного народного заходу. Глянцеві журнали весь час друкують якісь днюхи влаштованих дамочок та дип.корпусу замість як розпочати якийсь проект з якісними фотографіями масок і людей за ними. Розпитати, хто вони є, що роблять у житті. Тоді б відступив трошки звичний колоніалізм і Нікарагуа побачила б своє справжнє обличчя. Най навіть і фестивальне.
На жаль, мій телефон довго «думає» у темряві, а фестиваль то рухлива річ. Тому більшість фото вийшли не дуже якісними. Вибачаюсь, що змогла. Розмазані получились.
Спочатку я побачила цю маленьку fairy що сиділа на плечах свого батька і уважно все роздивлялася.
Потім поруч зі мною почали проходити різні чудища. На цей нічний фестиваль приїздить молодь та родини з різних міст, тому паркуватися особливо нема де і ходять великі натовпи. Але ніхто не штовхається, всі дуже милі. П'яні є але небагато і поводяться чемно.
Спочатку у мене з фото виходили якісь рухливі кольорові плями.
Поруч стояв хлопчик, він побачив мої невдалі спроби і почав адвокатувати на мою користь і просити страхіть зупинитись щоб трошки попозувати. Але я однаково не дуже уважно фотографую. Навіть його нерізко сфотографувала. Ось він той хлопчик.
Перші більш-менш вдалі спроби. Костюми були такі цікаві та класні що жалко світлин що таки не получилися.
Уже під кінець я допетрила, що краще було б знімати відео. Тоді б куди більше масок увійшли б у кадр.
http://youtu.be/ccEvcAgzTLU
http://youtu.be/fkD2UwIlVIw
Потім я вже сама просила персонажів позувати.
Далі буде. Друга частина тут.
Святкується в останню п’ятницю жовтня. Маски представляють персонажів міфів та легенд Нікарагуа. Центр святкування: індєйське барріо Монімбо де живуть Чоротеги. Дуже красиві, гостинні, чемні, талановиті люди. Була вражена фантазією, молодим ентузіазмом та не підтримкою такого високо культурного народного заходу. Глянцеві журнали весь час друкують якісь днюхи влаштованих дамочок та дип.корпусу замість як розпочати якийсь проект з якісними фотографіями масок і людей за ними. Розпитати, хто вони є, що роблять у житті. Тоді б відступив трошки звичний колоніалізм і Нікарагуа побачила б своє справжнє обличчя. Най навіть і фестивальне.
На жаль, мій телефон довго «думає» у темряві, а фестиваль то рухлива річ. Тому більшість фото вийшли не дуже якісними. Вибачаюсь, що змогла. Розмазані получились.
Спочатку я побачила цю маленьку fairy що сиділа на плечах свого батька і уважно все роздивлялася.
Потім поруч зі мною почали проходити різні чудища. На цей нічний фестиваль приїздить молодь та родини з різних міст, тому паркуватися особливо нема де і ходять великі натовпи. Але ніхто не штовхається, всі дуже милі. П'яні є але небагато і поводяться чемно.
Спочатку у мене з фото виходили якісь рухливі кольорові плями.
Поруч стояв хлопчик, він побачив мої невдалі спроби і почав адвокатувати на мою користь і просити страхіть зупинитись щоб трошки попозувати. Але я однаково не дуже уважно фотографую. Навіть його нерізко сфотографувала. Ось він той хлопчик.
Перші більш-менш вдалі спроби. Костюми були такі цікаві та класні що жалко світлин що таки не получилися.
Уже під кінець я допетрила, що краще було б знімати відео. Тоді б куди більше масок увійшли б у кадр.
Click to viewhttp://youtu.be/ccEvcAgzTLU
http://youtu.be/fkD2UwIlVIw
Потім я вже сама просила персонажів позувати.
Далі буде. Друга частина тут.