Про сучасних журналістів та проросійську інформаційну політику олігархічних ЗМІ
В Україні тепер повна і абсолютна влада олігархів. Поговоримо як це впливає на засоби масової інформації.
Ще в інститутах майбутніх журналістів вчать не показувати публіці власної точки зору, не демонструвати свого власного бачення подій, а відображати різноманітні погляди з різних точок зору. На практиці це оформляться так, що в Українських засобах масової інформації відображаються погляди і думки «москви», комуністів, партії регіонів, «батьківщини» і «удару». Думки «свободи», а тим більше «правого сектору» в них майже відсутні. В результаті глядач і слухач із цього місива суперечливої інформації не може зрозуміти хто правий, а хто бреше. А московська пропаганда говорить точно і конкретно, з її слів і картинок все ясно, що в Україні «бендеровци» і «хунта». От вам і вся картина, ясна і зрозуміла. Поки «бендеровци» і «хунта» не почнуть розмовляти з народом простою і зрозумілою мовою фактів і дій, називати війну війною, не домовлятися з ворогами за спиною народу, випускати на волю бандитів і казнокрадів, продовжувати красти, винищувати патріотів, розганяти майдани, до тих пір у нас будуть сепаратисти і противники режиму.
В Українському радіо і телебаченні увесь час чути промови Путіна, виступи московських приспішників, кожен чих «москви» тут поширюється масовим тиражем. Частині «населення» зрозуміло, що це ворожа пропаганда частини Української влади за розкол України(!!!), а іншій частині так само зрозуміло, що українська «хунта» вимушена показувати правду.
В такій системі координат Україна ніколи ідеологічно не звільниться від «москви». Тут і московська церква допоможе Україні розпастися на удільні князівства. Поки влада дозволятиме в Україні вести анти владну пропаганду московської церкви, поки владну верхівку московська церква нагороджуватиме орденами за антиукраїнську діяльність, поки у владі залишатимуться нагороджені московською церквою люди, до тих пір Україна не буде вільною.
Ліберальна цінність «свобода слова» в совєцькій мімікрії грає жорстокий жарт з незалежністю України яка під приводом «неупередженості» дуже колоніально навчає своїх журналістів, які виглядають як безініціативні ідіоти без власної думки (та ще вважають це за чесноту та професіоналізм!) коли спромагаються подати різні точки зору. При тому вони чомусь схильні цитувати кацапську маячню з їхніми обзивалками, упередженими перекрученими оцінками, але шкурою відчувають «неканонічність» будь-якої «неортодоксальної» точки зору і тому або не подають таких думок або подають їх чиюсь нетипову суб’єктивну єрєсь. Чи то роботодавець їх примушує, чи то вони вже самі так видресирувані життєвими негараздами, але виглядає таке «подання матеріалу» як мінімум жалюгідно та також огидно, бо тільки повторює що говорять іноземні «авторитети».
Свіжий приклад той Паша що працює на радіо Вєсті з Гонопольським що сьогодні у ранішньому ефірі був схожий на ручну ляльку Хрюшу у тьоті Тані (чи як там звалися ці персонажі), коли прочитав звідкись озвучивши що «Макаревич виступив перед каратєлямі» за що Гонопольський йому казав що хто є ті люди що таке пишуть на людину яка наспівала цілу епоху. Казав що вони навіть його волоска з жопи не варті. Казав що навіщо Паша той повторює маячню яку сказав якийсь там клерк. Що той клерк тільки і мріє, щоб цитували його брєд, а Паша як раз розносить його заразу. Що не можна повторювати дурниці.
Але той Паша нічого не второпав як було дуже помітно. Таких журналістів у нас в Україні переважна більшість.
Ще в інститутах майбутніх журналістів вчать не показувати публіці власної точки зору, не демонструвати свого власного бачення подій, а відображати різноманітні погляди з різних точок зору. На практиці це оформляться так, що в Українських засобах масової інформації відображаються погляди і думки «москви», комуністів, партії регіонів, «батьківщини» і «удару». Думки «свободи», а тим більше «правого сектору» в них майже відсутні. В результаті глядач і слухач із цього місива суперечливої інформації не може зрозуміти хто правий, а хто бреше. А московська пропаганда говорить точно і конкретно, з її слів і картинок все ясно, що в Україні «бендеровци» і «хунта». От вам і вся картина, ясна і зрозуміла. Поки «бендеровци» і «хунта» не почнуть розмовляти з народом простою і зрозумілою мовою фактів і дій, називати війну війною, не домовлятися з ворогами за спиною народу, випускати на волю бандитів і казнокрадів, продовжувати красти, винищувати патріотів, розганяти майдани, до тих пір у нас будуть сепаратисти і противники режиму.
В Українському радіо і телебаченні увесь час чути промови Путіна, виступи московських приспішників, кожен чих «москви» тут поширюється масовим тиражем. Частині «населення» зрозуміло, що це ворожа пропаганда частини Української влади за розкол України(!!!), а іншій частині так само зрозуміло, що українська «хунта» вимушена показувати правду.
В такій системі координат Україна ніколи ідеологічно не звільниться від «москви». Тут і московська церква допоможе Україні розпастися на удільні князівства. Поки влада дозволятиме в Україні вести анти владну пропаганду московської церкви, поки владну верхівку московська церква нагороджуватиме орденами за антиукраїнську діяльність, поки у владі залишатимуться нагороджені московською церквою люди, до тих пір Україна не буде вільною.
Ліберальна цінність «свобода слова» в совєцькій мімікрії грає жорстокий жарт з незалежністю України яка під приводом «неупередженості» дуже колоніально навчає своїх журналістів, які виглядають як безініціативні ідіоти без власної думки (та ще вважають це за чесноту та професіоналізм!) коли спромагаються подати різні точки зору. При тому вони чомусь схильні цитувати кацапську маячню з їхніми обзивалками, упередженими перекрученими оцінками, але шкурою відчувають «неканонічність» будь-якої «неортодоксальної» точки зору і тому або не подають таких думок або подають їх чиюсь нетипову суб’єктивну єрєсь. Чи то роботодавець їх примушує, чи то вони вже самі так видресирувані життєвими негараздами, але виглядає таке «подання матеріалу» як мінімум жалюгідно та також огидно, бо тільки повторює що говорять іноземні «авторитети».
Свіжий приклад той Паша що працює на радіо Вєсті з Гонопольським що сьогодні у ранішньому ефірі був схожий на ручну ляльку Хрюшу у тьоті Тані (чи як там звалися ці персонажі), коли прочитав звідкись озвучивши що «Макаревич виступив перед каратєлямі» за що Гонопольський йому казав що хто є ті люди що таке пишуть на людину яка наспівала цілу епоху. Казав що вони навіть його волоска з жопи не варті. Казав що навіщо Паша той повторює маячню яку сказав якийсь там клерк. Що той клерк тільки і мріє, щоб цитували його брєд, а Паша як раз розносить його заразу. Що не можна повторювати дурниці.
Але той Паша нічого не второпав як було дуже помітно. Таких журналістів у нас в Україні переважна більшість.