(no subject)
Як ми вже писали раніше (дивись http://chita-i.livejournal.com/505720.html) внутрішній майдан свою програму виконав на 100%. Вже члени внутрішнього майдану при владі, Порошенко президент, система, майно і награбовані кошти олігархів збережені, олігархи при владі. А зовнішній майдан залишився ні з чим. Про що ми майданівців попереджали, але тоді до них не дійшло. Вони сподівалися на те, що скинення Януковича і прихід до влади їхніх представників вирішить всі проблеми. Але не вирішили. І не допоможуть ті, хто повернуться з війни, бо повернуться без зброї, з значно проріділими рядами (бо їх масово повбиває). А тут вже їх чекатиме потужна озброєна банда тих самих Альф, Беркутів внутрішніх військ і їх швиденько, як «зрадників» винищать. І забудуть.
Що ж відбулося в Україні? Влада на цій території вже 400 років належить російській імперії і тут весь цей час йшло винищення всього Українського. Так само, як і винищення всього мордовського, татарського, удмуртського і безліч інших народностей, про які ми тепер дуже мало знаємо. Кожному члену російської імперії змалечку втовкмачували в голову, що він росіянин і повинен розмовляти російською мовою. І за 400 років вся мордва, калмики, угрофіни тощо стали «русскими». Це давало кожному, хто перейшов на бік ворога матеріальну перевагу. Бо відношення до іншомовних народів було однакове - «чурки, хохли, інородці». «Чурки», «хохли» не мали жодних прав і винищувалися всіма доступними засобами, особливо на війнах, які постійно вела імперія. «Чурки», «хохли» у цих війнах були «пушечним м’ясом», який винищувати дуже корисно, бо жінки, які залишались без чоловіків вимушені були знаходити доступних мужчин. Доступною була російськомовна солдатня, яка в цей самий час окуповувала ці території. От таким простим способом і вирішувалася проблема асиміляції. Так і зараз відбувається у Росії. Там росіяни служать у Москві, Криму а «чурки» - на півночі, або далекому сході, в умовах неможливості нормального життя. Чурки зараз воюють в Україні.
Те саме відбувається зараз на Україні. Порошенко і раніше Турчинов не вводять воєнний стан, а називають війну «Антитерористичною операцією» тому, що бояться втратити свої активи в Росії. Але замість того, щоб проводити антитерористичну операцію згідно закону, посилаючи туди Альфу, Беркут, міліцію, внутрішні війська, вони посилають туди ненавчену молодь після школи, яку терористи винищують з задоволенням. Бо нагорі сидять агенти ФСБ і підказують терористам всі плани. І керують операцією росіяни. Ще Турчинов і Порошенко будуть відповідати перед народом України за порушення законів. Вони ретельно дотримуються тих законів, які їм вигідні і нагло порушують ті закони, які їм невигідні. Це взагалі характерна риса української влади - так було завжди - закон для «пересічних українців», а для своїх «понятия». Вони довго сумнівалися, чи взагалі треба боротися з «зеленими чоловічками». Так довго, що втратили Крим. Потім довго нічого не робили (тільки жалувалися західним політикам), поки сепаратисти хазяйнували в лугандоні. І тільки західні політики почали прямим текстом питати: «А ви самі думаєте боротися з сепаратизмом, чи ні?» І коли народ сам почав створювати загони самооборони, тоді вони нарешті «соизволили» почухатися і зробити видимість боротьби. При цьому залишивши всіх сепаратистів і зрадників «непрыкосновенными».
Тяжко жити в такій країні, де при владі така нечисть. Але ми і далі будемо мати таку владу, бо народ не розуміє, що потрібен оперативний постійний контроль за владою. Бо хто б конкретно не прийшов у існуючу систему він обов’язково або стане гвинтиком системи, або буде красиво викинутий, відсторонений. (Як відсторонений Парубій, а Аваков там «свій»). І що цей контроль повинна здійснювати не провладна організація і не опозиція, а самі «пересічні Українці». І механізм такого контролю розроблений - це «Конституційний закон про відкриті постійні вибори та референдуми». За це відкривачам закону потрібно дати нобелевську премію миру, бо це рух людства в нову еру - еру народовладдя.
Постіндустріальний капіталізм загнив, бо має ті самі вади, що і раніше. І глобальна криза - це показник загнивання, коли купка багатіїв збагачується і нераціонально використовує капітал, а населення бідніє і не може купити необхідного, коли народ не отримує достатньої освіти, медичної допомоги, тощо. В «розвинених» країнах населення підгодовується, щоб не бунтувало, а в «нерозвинених» рано вимирає, але й активно розмножується. Там середній термін життя становить 35-40 років!!!
Завдяки інтернету стало можливим контролювати владу, обмінюватися інформацією, бути поінформованими. Інформація - ще головний признак нової ери народовладдя. Річ в тім, що людина народжується дикою. Дитя має від природи тільки інстинкти, закладені в генах. Це немало, але недостатньо для того, щоб бути цивілізованим. Розумною дитина стає після виховання у сім’ї, в школі в інституті. 20 років потрібно людині, щоб осягнути рівень цивілізації, вийти на той рівень розвитку, який має людство на той момент, коли дитина живе. І тільки після практики, праці, сімейного життя людина стає достатньо розумною, щоб рухати прогрес далі. На жаль рухачів прогресу виникає дуже мало, а основна маса людства або тяжко працює і виживає, або п’є горілку, дивиться футбол, вживає наркотики, займається сексом, протринькує зароблені кимось гроші, воює, керує, наживається. Більшість народу не знаходять себе в існуючому суспільстві. Не знаходять собі застосування, яке їм по душі, чим вони б хотіли займатися. За це, що вони хотіли б робити їм не платять, або їм не дозволяють це робити. Або ще гірше - їх не навчили нічому путньому, вони залишилися дикими з деяким мінімальним багажем знань. І цей багаж не дозволяє їм робити нічого путнього і повертає їх до генетичних інстинктів. В залежності від оточення їх легко задурює релігія, секти, примітивні комуністичні фашистські ідеї. І вони стають основою регресу людства.
Всі війни породжують масове дикунство, бо при цьому батькам ніколи навчати дітей (коли батьки є) а коли батьків повбивали, то ситуація набагато гірша.
І ми стоїмо на порозі нової ери. Людство вже вийшло на такий рівень, що може само себе знищити. Хоча вимруть не всі, невелика частина людей залишиться і після ядерної зими. І хто знає, як вони розвиватимуться далі. Але є й інший шлях - шлях народовладдя. При цьому війни стануть неможливими - жоден народ не хоче війни. Навіть тупий. Війни завжди організовує влада, обманюючи людей, піддурюючи їх брехливими цілями і брехливими загрозами.
Так зараз в Російській федерації 80% людей впевнена, що в Україні росіян вбивають за мову, що в Києві «бендерівці вирізують росіян і жидів», що у Україні нема влади легітимної, що тут гуманітарна катастрофа, що українські військові обстрілюють Донецьк і Луганськ, що українські військові збили пасажирський літак, що українці - це «зіпсовані» росіяни тощо.
При народовладді тупих буде невеликий відсоток, який буде зменшуватися з часом. І тоді постануть інші задачі - охорона землі від космосу, меліорація пустель, опріснення солоної води, раціональне використання прісних вод, створення заповідників, боротьба з хворобами, покращення генетики людини, наука, космічні польоти, освоєння інших планет, навчання і виховання людей тощо. Але для цього, щоб мати нове, потрібно відкинути стару владу і силоміць запровадити цей закон. А вже сам контроль за владою, приведе до зміни суспільства. Воно почне рухатися туди, куди воно хоче рухатися. А воно рухатися хоче не до п’янства і воєн, а до гідного життя. А гідне життя організовується розумною працею мільйонів, навчанням мільйонів, свободою думки, особи, бережним поводженням з природою та природними ресурсами. І пильним оперативним контролем за владою.
Нова влада нам бреше з самого початку. Вона брехала ще на майдані, підмінюючи цілі громадян і Майдану цілями олігархів.
Громадяни хотіли заміни системи влади, а ми отримали старі вгодовані морди.
Громадяни хотіли контролю за владою, а жодного контролю не мають.
Громадяни хотіли перерозподілу власності на користь громади, але про це навіть не йдеться.
Громадяни хотіли правдивої інформації, а мають дозовану цензуровану напівправду. Всі засоби масової інформації досі знаходяться в руках олігархів і навіть не відчувається усвідомлення зробити їх суспільними. Хоча внутрішня українська інформаційна війна якою оманюють нас плутократи й відрізняється від абсолютної брехні московського керівництва, але напівправда і вибіркова подача одних фактів і замовчування, або перекручення других не прикрашає нову владу.
Громадяни хотіли, щоб земля була державною власністю з дуже ліберальною можливістю оренди, а нова влада хоче її продати, залишивши все награбоване собі.
Громадяни хотіли кращого, заможного життя, можливості отримувати за свій труд достойну плату, а відбувається різке погіршення. Ціни на все ростуть не на долі процента, а в рази. За радянською звичкою мало хто готовий платити за працю та професіоналізм стільки скільки він дійсно коштує, штовхаючи молодь на повторення та відновлення корупційних схем виживання.
Новий президент обіцяв одне, а робить друге. Не зважає на думку суспільства. Проводить дурацькі мирні ініціативи, не вводить воєнного стану, тримав і тримає купу часу вороже військове керівництво. Його команда здала Крим, про щось домовляється з Путіним, не просить підтримки у США, не об’являє перевибори парламенту, відпускає бандитів в росію, відпускає жуліків в росію, не змінює суди, продовжує жити і керуватися законодавством бандитів, руками своїх підлеглих винищує патріотів, не розганяє парламент, не озброює армію, не забороняє партію регіонів та комуністів, не забороняє промосковську «Українську православну церкву», пропонує ідіотську конституцію, яка нічого не вирішує.
Що робити ?
До тих пір, поки суспільство не зможе контролювати владу, доти нами будуть керувати такі президенти, судити такі судді, робити закони такі депутати. Що нам може і 200 років не вистачить, щоб нарешті стати цивілізованою заможною країною. А як контролювати владу? Який механізм?
Провладні брехуни зразу пропонують створити «контрольну комісію», або «народний контроль», або «парламентську комісію» для контролю за владою, розуміючи, що в цих структурах все буде куплено і що влада продовжуватиме робити що заманеться. Або пропонують «розробити закон про імпічмент президента» та закон про «Відкликання депутатів». Як бути? Що ж нам, суспільству, треба, щоб проблему вирішити раз і назавжди?
Вихід є. Це «Конституційний закон про відкриті постійні вибори та референдуми». Читайте в
chita-i.dreamwidth.org.
Революційна суть цього закону є в тому що він легітимізує думку кожного громадянина суспільства. Бо досі керівництво призначається з пулу родичів, знайомих, соратників тих, хто стільки років керує нами або тих, хто може купити посаду. Це керівництво не залежить від громадян та громадської думки тому що не може бути нами позбавлене влади або покаране за крадіжки. Воно підкоряється тим, хто його призначив і захищає інтереси роботодавця яким не є народ. Коли громада хоче висунути свого обранця або прибрати з посади корупціонера, влада говорить що то є приватна (місцева) думка на яку можна не зважати виставляючи її не легітимною по визначенню або створюючи комісії які забалакують справу і нічого не вирішують. Громадяни можуть тільки просити, причому у корупціонерів, і не мають ніяких інших цивільних важелів впливу. «Конституційний закон про відкриті постійні вибори та референдуми» легітимізує оперативну дешеву та цивільну заміну корупціонерів.
Цей закон економить купу грошей, а головне дозволяє кожному громадянину України підтримувати ту владу, яка відповідає його інтересам і раз у пів року змінювати ту владу, яка не відповідає його інтересам. І робити це самостійно, не випрошуючи у влади дозволу. Чим швидше зрозуміє ці прості та корисні речі громада, тим швидше перетворимося на заможних громадян заможної країни в якій можна жити.
Що ж відбулося в Україні? Влада на цій території вже 400 років належить російській імперії і тут весь цей час йшло винищення всього Українського. Так само, як і винищення всього мордовського, татарського, удмуртського і безліч інших народностей, про які ми тепер дуже мало знаємо. Кожному члену російської імперії змалечку втовкмачували в голову, що він росіянин і повинен розмовляти російською мовою. І за 400 років вся мордва, калмики, угрофіни тощо стали «русскими». Це давало кожному, хто перейшов на бік ворога матеріальну перевагу. Бо відношення до іншомовних народів було однакове - «чурки, хохли, інородці». «Чурки», «хохли» не мали жодних прав і винищувалися всіма доступними засобами, особливо на війнах, які постійно вела імперія. «Чурки», «хохли» у цих війнах були «пушечним м’ясом», який винищувати дуже корисно, бо жінки, які залишались без чоловіків вимушені були знаходити доступних мужчин. Доступною була російськомовна солдатня, яка в цей самий час окуповувала ці території. От таким простим способом і вирішувалася проблема асиміляції. Так і зараз відбувається у Росії. Там росіяни служать у Москві, Криму а «чурки» - на півночі, або далекому сході, в умовах неможливості нормального життя. Чурки зараз воюють в Україні.
Те саме відбувається зараз на Україні. Порошенко і раніше Турчинов не вводять воєнний стан, а називають війну «Антитерористичною операцією» тому, що бояться втратити свої активи в Росії. Але замість того, щоб проводити антитерористичну операцію згідно закону, посилаючи туди Альфу, Беркут, міліцію, внутрішні війська, вони посилають туди ненавчену молодь після школи, яку терористи винищують з задоволенням. Бо нагорі сидять агенти ФСБ і підказують терористам всі плани. І керують операцією росіяни. Ще Турчинов і Порошенко будуть відповідати перед народом України за порушення законів. Вони ретельно дотримуються тих законів, які їм вигідні і нагло порушують ті закони, які їм невигідні. Це взагалі характерна риса української влади - так було завжди - закон для «пересічних українців», а для своїх «понятия». Вони довго сумнівалися, чи взагалі треба боротися з «зеленими чоловічками». Так довго, що втратили Крим. Потім довго нічого не робили (тільки жалувалися західним політикам), поки сепаратисти хазяйнували в лугандоні. І тільки західні політики почали прямим текстом питати: «А ви самі думаєте боротися з сепаратизмом, чи ні?» І коли народ сам почав створювати загони самооборони, тоді вони нарешті «соизволили» почухатися і зробити видимість боротьби. При цьому залишивши всіх сепаратистів і зрадників «непрыкосновенными».
Тяжко жити в такій країні, де при владі така нечисть. Але ми і далі будемо мати таку владу, бо народ не розуміє, що потрібен оперативний постійний контроль за владою. Бо хто б конкретно не прийшов у існуючу систему він обов’язково або стане гвинтиком системи, або буде красиво викинутий, відсторонений. (Як відсторонений Парубій, а Аваков там «свій»). І що цей контроль повинна здійснювати не провладна організація і не опозиція, а самі «пересічні Українці». І механізм такого контролю розроблений - це «Конституційний закон про відкриті постійні вибори та референдуми». За це відкривачам закону потрібно дати нобелевську премію миру, бо це рух людства в нову еру - еру народовладдя.
Постіндустріальний капіталізм загнив, бо має ті самі вади, що і раніше. І глобальна криза - це показник загнивання, коли купка багатіїв збагачується і нераціонально використовує капітал, а населення бідніє і не може купити необхідного, коли народ не отримує достатньої освіти, медичної допомоги, тощо. В «розвинених» країнах населення підгодовується, щоб не бунтувало, а в «нерозвинених» рано вимирає, але й активно розмножується. Там середній термін життя становить 35-40 років!!!
Завдяки інтернету стало можливим контролювати владу, обмінюватися інформацією, бути поінформованими. Інформація - ще головний признак нової ери народовладдя. Річ в тім, що людина народжується дикою. Дитя має від природи тільки інстинкти, закладені в генах. Це немало, але недостатньо для того, щоб бути цивілізованим. Розумною дитина стає після виховання у сім’ї, в школі в інституті. 20 років потрібно людині, щоб осягнути рівень цивілізації, вийти на той рівень розвитку, який має людство на той момент, коли дитина живе. І тільки після практики, праці, сімейного життя людина стає достатньо розумною, щоб рухати прогрес далі. На жаль рухачів прогресу виникає дуже мало, а основна маса людства або тяжко працює і виживає, або п’є горілку, дивиться футбол, вживає наркотики, займається сексом, протринькує зароблені кимось гроші, воює, керує, наживається. Більшість народу не знаходять себе в існуючому суспільстві. Не знаходять собі застосування, яке їм по душі, чим вони б хотіли займатися. За це, що вони хотіли б робити їм не платять, або їм не дозволяють це робити. Або ще гірше - їх не навчили нічому путньому, вони залишилися дикими з деяким мінімальним багажем знань. І цей багаж не дозволяє їм робити нічого путнього і повертає їх до генетичних інстинктів. В залежності від оточення їх легко задурює релігія, секти, примітивні комуністичні фашистські ідеї. І вони стають основою регресу людства.
Всі війни породжують масове дикунство, бо при цьому батькам ніколи навчати дітей (коли батьки є) а коли батьків повбивали, то ситуація набагато гірша.
І ми стоїмо на порозі нової ери. Людство вже вийшло на такий рівень, що може само себе знищити. Хоча вимруть не всі, невелика частина людей залишиться і після ядерної зими. І хто знає, як вони розвиватимуться далі. Але є й інший шлях - шлях народовладдя. При цьому війни стануть неможливими - жоден народ не хоче війни. Навіть тупий. Війни завжди організовує влада, обманюючи людей, піддурюючи їх брехливими цілями і брехливими загрозами.
Так зараз в Російській федерації 80% людей впевнена, що в Україні росіян вбивають за мову, що в Києві «бендерівці вирізують росіян і жидів», що у Україні нема влади легітимної, що тут гуманітарна катастрофа, що українські військові обстрілюють Донецьк і Луганськ, що українські військові збили пасажирський літак, що українці - це «зіпсовані» росіяни тощо.
При народовладді тупих буде невеликий відсоток, який буде зменшуватися з часом. І тоді постануть інші задачі - охорона землі від космосу, меліорація пустель, опріснення солоної води, раціональне використання прісних вод, створення заповідників, боротьба з хворобами, покращення генетики людини, наука, космічні польоти, освоєння інших планет, навчання і виховання людей тощо. Але для цього, щоб мати нове, потрібно відкинути стару владу і силоміць запровадити цей закон. А вже сам контроль за владою, приведе до зміни суспільства. Воно почне рухатися туди, куди воно хоче рухатися. А воно рухатися хоче не до п’янства і воєн, а до гідного життя. А гідне життя організовується розумною працею мільйонів, навчанням мільйонів, свободою думки, особи, бережним поводженням з природою та природними ресурсами. І пильним оперативним контролем за владою.
Нова влада нам бреше з самого початку. Вона брехала ще на майдані, підмінюючи цілі громадян і Майдану цілями олігархів.
Громадяни хотіли заміни системи влади, а ми отримали старі вгодовані морди.
Громадяни хотіли контролю за владою, а жодного контролю не мають.
Громадяни хотіли перерозподілу власності на користь громади, але про це навіть не йдеться.
Громадяни хотіли правдивої інформації, а мають дозовану цензуровану напівправду. Всі засоби масової інформації досі знаходяться в руках олігархів і навіть не відчувається усвідомлення зробити їх суспільними. Хоча внутрішня українська інформаційна війна якою оманюють нас плутократи й відрізняється від абсолютної брехні московського керівництва, але напівправда і вибіркова подача одних фактів і замовчування, або перекручення других не прикрашає нову владу.
Громадяни хотіли, щоб земля була державною власністю з дуже ліберальною можливістю оренди, а нова влада хоче її продати, залишивши все награбоване собі.
Громадяни хотіли кращого, заможного життя, можливості отримувати за свій труд достойну плату, а відбувається різке погіршення. Ціни на все ростуть не на долі процента, а в рази. За радянською звичкою мало хто готовий платити за працю та професіоналізм стільки скільки він дійсно коштує, штовхаючи молодь на повторення та відновлення корупційних схем виживання.
Новий президент обіцяв одне, а робить друге. Не зважає на думку суспільства. Проводить дурацькі мирні ініціативи, не вводить воєнного стану, тримав і тримає купу часу вороже військове керівництво. Його команда здала Крим, про щось домовляється з Путіним, не просить підтримки у США, не об’являє перевибори парламенту, відпускає бандитів в росію, відпускає жуліків в росію, не змінює суди, продовжує жити і керуватися законодавством бандитів, руками своїх підлеглих винищує патріотів, не розганяє парламент, не озброює армію, не забороняє партію регіонів та комуністів, не забороняє промосковську «Українську православну церкву», пропонує ідіотську конституцію, яка нічого не вирішує.
Що робити ?
До тих пір, поки суспільство не зможе контролювати владу, доти нами будуть керувати такі президенти, судити такі судді, робити закони такі депутати. Що нам може і 200 років не вистачить, щоб нарешті стати цивілізованою заможною країною. А як контролювати владу? Який механізм?
Провладні брехуни зразу пропонують створити «контрольну комісію», або «народний контроль», або «парламентську комісію» для контролю за владою, розуміючи, що в цих структурах все буде куплено і що влада продовжуватиме робити що заманеться. Або пропонують «розробити закон про імпічмент президента» та закон про «Відкликання депутатів». Як бути? Що ж нам, суспільству, треба, щоб проблему вирішити раз і назавжди?
Вихід є. Це «Конституційний закон про відкриті постійні вибори та референдуми». Читайте в
chita-i.dreamwidth.org.
Революційна суть цього закону є в тому що він легітимізує думку кожного громадянина суспільства. Бо досі керівництво призначається з пулу родичів, знайомих, соратників тих, хто стільки років керує нами або тих, хто може купити посаду. Це керівництво не залежить від громадян та громадської думки тому що не може бути нами позбавлене влади або покаране за крадіжки. Воно підкоряється тим, хто його призначив і захищає інтереси роботодавця яким не є народ. Коли громада хоче висунути свого обранця або прибрати з посади корупціонера, влада говорить що то є приватна (місцева) думка на яку можна не зважати виставляючи її не легітимною по визначенню або створюючи комісії які забалакують справу і нічого не вирішують. Громадяни можуть тільки просити, причому у корупціонерів, і не мають ніяких інших цивільних важелів впливу. «Конституційний закон про відкриті постійні вибори та референдуми» легітимізує оперативну дешеву та цивільну заміну корупціонерів.
Цей закон економить купу грошей, а головне дозволяє кожному громадянину України підтримувати ту владу, яка відповідає його інтересам і раз у пів року змінювати ту владу, яка не відповідає його інтересам. І робити це самостійно, не випрошуючи у влади дозволу. Чим швидше зрозуміє ці прості та корисні речі громада, тим швидше перетворимося на заможних громадян заможної країни в якій можна жити.