Декілька заманливих фраз з "зрєкала тижня" яке сильно похитнулось аналітичною якістю
...Ми потерпаємо від двох хвороб, згаданих ним у відомій статті "Економічні можливості наших онуків". У нашому випадку це по-перше, "ревматизм" старої епохи - не перереструктурована економіка, яка орієнтована на використання ресурсів, яких у нас замало (природна сировина, нафта, газ тощо), і, навпаки, ігнорує ресурси, якими ми багаті (людський капітал, земля, геоекономічне положення).
...У нас корупція, як відомо, це насамперед не хабар за те, щоб обійти закон, а відкіт за те, щоб можна було робити бізнес по закону. Причиною цього явища був (і залишається) механізм приватизації, який контролюється чиновниками. Отже, корупція у нас - це форма "класового податку": клас чиновників ("власників держави") оподатковує клас підприємців ("власників капіталу") за те, що створює та забезпечує умови ведення бізнесу. Тобто потрібно змінювати не людей (чиновників), а умови (економічні), в яких вони працюють.
...Узагалі-то сам термін "олігархія" якось некритично запозичений нами з російського політичного дискурсу (на кшталт поняття "близьке зарубіжжя", що органічно випливає з імперської концепції лімітрофних держав, але абсолютно недоречне в лексиконі прихильників незалежності новостворених держав). Насправді ж ідеться не про владу небагатьох, як це випливає з прямого значення терміна "олігархія" (спочатку малося на увазі - небагатьох розумних), а про владу багатих, тобто плутократію.
... Україна не залишається осторонь цього процесу, посідаючи четверте місце за часткою ВВП (приблизно 15%), яка належить доларовим мільярдерам. Це трохи менше, ніж у сусідній Росії (20%), але помітно більше, ніж у інших сусідів - Туреччини (5%) або Польщі (2%).
Звісно, нам не легше від того, що "плутократична епідемія" поширюється усім світом, але цей факт слід мати на увазі. Втім, більше повинно турбувати, що у нас статки майже всіх мільярдерів пов'язані з "політичним кумівством" (crony sector), тоді як у демократичних країнах таке явище відсутнє або має маргінальний характер. На відміну від Росії, Малайзії,Сінгапуру, Філіппін або Мексики… Така от у нас компанія у світі…
І прикро не те, що вони багаті, а те, що це багатство не використовується адекватно для суспільного блага. Нам необхідно реалізувати стратегію поступового переходу від "кумівського" (або, швидше, "блатного") капіталізму до капіталізму загального, капіталізму для всіх (inclusive capitalism). Який передбачає не лише загальну участь у прибутках, а й активну участь усіх (у тому числі недержавних акторів) у виробленні стратегії управління економікою. Як приклад: програма співпраці з МВФ повинна народжуватися не тільки в "тиші урядових кабінетів".
Олександр Шаров ""Київський консенсус": проблеми анархії, монархії та олігархії"
Коментую: мені цілком ясно що клієнтами цього дядечка є трохи неосвічені плутократи і він щиро захищає їхні інтереси, хоча сам того не дуже усвідомлює, як схоже, що часто відбувається з синє-помаранчевими (по майданівській лекції Пекара, людьми). Тут надано як раз те що сподобалось чи зацікавило, решта досить таки сталих упереджень пропущено, тому що цитата то не є аналіз статті.
...У нас корупція, як відомо, це насамперед не хабар за те, щоб обійти закон, а відкіт за те, щоб можна було робити бізнес по закону. Причиною цього явища був (і залишається) механізм приватизації, який контролюється чиновниками. Отже, корупція у нас - це форма "класового податку": клас чиновників ("власників держави") оподатковує клас підприємців ("власників капіталу") за те, що створює та забезпечує умови ведення бізнесу. Тобто потрібно змінювати не людей (чиновників), а умови (економічні), в яких вони працюють.
...Узагалі-то сам термін "олігархія" якось некритично запозичений нами з російського політичного дискурсу (на кшталт поняття "близьке зарубіжжя", що органічно випливає з імперської концепції лімітрофних держав, але абсолютно недоречне в лексиконі прихильників незалежності новостворених держав). Насправді ж ідеться не про владу небагатьох, як це випливає з прямого значення терміна "олігархія" (спочатку малося на увазі - небагатьох розумних), а про владу багатих, тобто плутократію.
... Україна не залишається осторонь цього процесу, посідаючи четверте місце за часткою ВВП (приблизно 15%), яка належить доларовим мільярдерам. Це трохи менше, ніж у сусідній Росії (20%), але помітно більше, ніж у інших сусідів - Туреччини (5%) або Польщі (2%).
Звісно, нам не легше від того, що "плутократична епідемія" поширюється усім світом, але цей факт слід мати на увазі. Втім, більше повинно турбувати, що у нас статки майже всіх мільярдерів пов'язані з "політичним кумівством" (crony sector), тоді як у демократичних країнах таке явище відсутнє або має маргінальний характер. На відміну від Росії, Малайзії,Сінгапуру, Філіппін або Мексики… Така от у нас компанія у світі…
І прикро не те, що вони багаті, а те, що це багатство не використовується адекватно для суспільного блага. Нам необхідно реалізувати стратегію поступового переходу від "кумівського" (або, швидше, "блатного") капіталізму до капіталізму загального, капіталізму для всіх (inclusive capitalism). Який передбачає не лише загальну участь у прибутках, а й активну участь усіх (у тому числі недержавних акторів) у виробленні стратегії управління економікою. Як приклад: програма співпраці з МВФ повинна народжуватися не тільки в "тиші урядових кабінетів".
Олександр Шаров ""Київський консенсус": проблеми анархії, монархії та олігархії"
Коментую: мені цілком ясно що клієнтами цього дядечка є трохи неосвічені плутократи і він щиро захищає їхні інтереси, хоча сам того не дуже усвідомлює, як схоже, що часто відбувається з синє-помаранчевими (по майданівській лекції Пекара, людьми). Тут надано як раз те що сподобалось чи зацікавило, решта досить таки сталих упереджень пропущено, тому що цитата то не є аналіз статті.