Совки по іншому не вміють
Як подумати, совєцька власть з самого початку мала власний спосіб маніпуляцій реальністю, які проявили себе повною мірою у цій феєричній агонії партії ригів яка користається порадами кремлівських "політтехнологів"-фальшивомонетчиків. Ці перформанси не є новиною, вони гарно відпрацювалися за час совєтів.
От, наприклад,
1. імітація "народного волевиявлення" за допомогою штатних "голосільщиць" та «обурених колхозників з народу». Традиційне амплуа таких "ряжених" складається з "голубоокого возмущєнія" та проти "попраньіх прав" якихось завжди міфічних (на перевірку) безневинно скривджених. Вони є і «мірньіє житєлі города» і «матері» бєркутят, і «народ». Приклад: Фальшивые солдатские матери в Киеве .
2. Застосування КГБ криміналу як зброї. Коли треба було когось побити, скривдити, налякати, але це було «не по закону», КГБ завжди використовувало бомжиків, алкашів, криміналітет для цього. Тих людей легко було шантажувати на «добру справу». Нинішній приклад: тітушки та свіже випущений чи завезений кримінал розселений по санаторіям на обухівській трасі під Києвом до виборів та інших фальшованих «волевиявів».
3. Зачистка інформації під «правильну» історію. Вже через день після переляку чи за декілька кілометрів від подій «історія» подається з замовчуваннями, відвертою брехнею, хибними висновками яких в ніякому разі не можна спростовувати, ібо є освячєно «офіційною» або надрукованою в змі версією. Тепер в офіциоз грає хто завгодно. Приклади: висвітлення у всіх без винятку ЗМІ подій українського підйому проти влади, відмова приймати книжки до бібліотек через мітку «Бібліотека Майдану», підробка фактів при засудженні заложників влади, тощо. Брехня стала такою звичною як і крадіжка. Вона вже мало кого обурює і тому існує природно і тече як мед.
4. «Святість влади». Як є зібрання без «авторизації» воно є незаконним і рішень приймати по визначенню не має права. «Офіційна» версія то є правда в останній інстанції. Розпорядженням «уповноважених» (ким і чи має право навіть не питається) всі мусять повагу. Тобто той хто надіслав «посередників» вже може керувати тими до кого їх послано. Приклад: невміння Майдану десакралізувати владу та відчути себе правоможцями через совєцький переляк та звичаєві забобони активно виховувані «трьома гетьманами на душу населення» і «хатою з краю» у совєцькій інтерпретації.
5. Помічати тільки обрáзи «не простих». «Народні» жертви - то щось само собою. Нікому не цікаво. Забудемо завтра. А от коли когось пещеного за яйця підвісили, ото вереску і обурення! Нє забудєм нє прастім! Таку поведінку демонструють усі депутати зРади та «політики». Як вже помітимо "народну" жертву, виберемо собі один "еталон", а решту відкинемо і будемо носитися з тим призначеним героєм нібито інших принципово не було.
6. Не сприйняття багатоформості та різноманітності. От як вже притягли "аніматори" Майдану піаніно, так і буде наш "офіційний" інструмент. Дарма що скопипастили по совєцькі у "заграніци" бо совки. А потім "заграніца" нас помітила і тим "освятила"! Інші інструменти помічати не будемо! Все, "офіційний" вибрано! Хто не грає той москаль!
Список можна продовжити. Така поведінка показує справжню стару сутність совку. Майдан бореться проти цих проявів у будь-кому. У ворогах і друзях.
От, наприклад,
1. імітація "народного волевиявлення" за допомогою штатних "голосільщиць" та «обурених колхозників з народу». Традиційне амплуа таких "ряжених" складається з "голубоокого возмущєнія" та проти "попраньіх прав" якихось завжди міфічних (на перевірку) безневинно скривджених. Вони є і «мірньіє житєлі города» і «матері» бєркутят, і «народ». Приклад: Фальшивые солдатские матери в Киеве .
2. Застосування КГБ криміналу як зброї. Коли треба було когось побити, скривдити, налякати, але це було «не по закону», КГБ завжди використовувало бомжиків, алкашів, криміналітет для цього. Тих людей легко було шантажувати на «добру справу». Нинішній приклад: тітушки та свіже випущений чи завезений кримінал розселений по санаторіям на обухівській трасі під Києвом до виборів та інших фальшованих «волевиявів».
3. Зачистка інформації під «правильну» історію. Вже через день після переляку чи за декілька кілометрів від подій «історія» подається з замовчуваннями, відвертою брехнею, хибними висновками яких в ніякому разі не можна спростовувати, ібо є освячєно «офіційною» або надрукованою в змі версією. Тепер в офіциоз грає хто завгодно. Приклади: висвітлення у всіх без винятку ЗМІ подій українського підйому проти влади, відмова приймати книжки до бібліотек через мітку «Бібліотека Майдану», підробка фактів при засудженні заложників влади, тощо. Брехня стала такою звичною як і крадіжка. Вона вже мало кого обурює і тому існує природно і тече як мед.
4. «Святість влади». Як є зібрання без «авторизації» воно є незаконним і рішень приймати по визначенню не має права. «Офіційна» версія то є правда в останній інстанції. Розпорядженням «уповноважених» (ким і чи має право навіть не питається) всі мусять повагу. Тобто той хто надіслав «посередників» вже може керувати тими до кого їх послано. Приклад: невміння Майдану десакралізувати владу та відчути себе правоможцями через совєцький переляк та звичаєві забобони активно виховувані «трьома гетьманами на душу населення» і «хатою з краю» у совєцькій інтерпретації.
5. Помічати тільки обрáзи «не простих». «Народні» жертви - то щось само собою. Нікому не цікаво. Забудемо завтра. А от коли когось пещеного за яйця підвісили, ото вереску і обурення! Нє забудєм нє прастім! Таку поведінку демонструють усі депутати зРади та «політики». Як вже помітимо "народну" жертву, виберемо собі один "еталон", а решту відкинемо і будемо носитися з тим призначеним героєм нібито інших принципово не було.
6. Не сприйняття багатоформості та різноманітності. От як вже притягли "аніматори" Майдану піаніно, так і буде наш "офіційний" інструмент. Дарма що скопипастили по совєцькі у "заграніци" бо совки. А потім "заграніца" нас помітила і тим "освятила"! Інші інструменти помічати не будемо! Все, "офіційний" вибрано! Хто не грає той москаль!
Список можна продовжити. Така поведінка показує справжню стару сутність совку. Майдан бореться проти цих проявів у будь-кому. У ворогах і друзях.