Цитата (про автентичність зеленого стану психіки у деяких українських племенах)
...Їхній внесок у легенду автентичности - їхня справжня автентичність.
...Не потривало надто довго, заки й самі гуцули збагнули всі принади таких ідеальних проєкцій. Вони відчули, що ними захоплюються, і захотіли довідатися, чому. Їм сказали: бо ви горді й свавільні, і вони відповіли: ну, звісно, ми горді, а свавільність наша стихія. Ними чудувалися як шляхетними і незалежними - і вони стали твердити: шляхетність і незалежність - наші споконвічні риси.
Так гуцулів бачать рідко: як успішних - справді винятково успішних - опортуністів, конформістів і колабораторів. У слушну мить можна проголосити себе частиною якоїсь політичної нації, але завжди залишається й опція визнавати себе тільки самими собою: ні на кого не подібними, ні до кого не належними, ні до кого не причетними, нікому нічого не винними гуцулами.
Новітня політична історія аж рясніє прикладами користування такими прерізними опціями: різні частини гуцулів у різні часи були то позанаціональними архаїчними представниками своїх родів, то засновували - як Климпуш - Українську Гуцульську республіку в Ясіні, то вступали до УПА чи до дивізії Галичина, якась частина дуже добре знайшла себе в системі Рад, частина ненавиділа і поборювала совєтську владу, частина стала російськими олігархами і міністрами, хтось - заробітчанами, хтось - традиційними місцевими ґаздами, хтось - універсальними умільцями. Частина визнає і прославляє незалежну Україну, частина нарікає на неї. Гуцули надзвичайно пластичні: легко засвоюють чужі мови, інтонації, прибирають акценти і звичаї. Так само легко приживаються на зарібках у Москві, як і концертують в Амстердамі, грабують в Мукачевому чи на Варшаві Західній так само успішно, як і викладають у Відні або торгують бринзою на базарі в Станіславові чи акціями на біржі в Нью Йорку. Гуцул - це племінна ознака і парабола належности до людського племені.
...Множинність гуцулів є найпершою передумовою їх неповторности. Багатогранність - ґарантією унікальности. Мінкість - окреслености. В часи небаченої ерозії давніх укладів усього міт гуцулів залишається найнадійнішим чинником збереження їх тотожности. В часи, коли фолькльор дедалі більше відчужується, життєвий стрій розпадається, в часи еміґрації і втечі до міст, в часи, коли на Великдень перед делятинською церквою молоді чоловіки, які щойно висіли в китайських вишиванках з машин із чеськими, російськими та італійськими номерами, вітаються не «Христос Воскрес!», а «Прівет!», в часи, коли в решта днів перестали вітатися не те що «Слава Йсу», але й взагалі перестали вітатися, саме гуцульська легенда залишається останнім бастіоном гуцульської ідентичности. Бо навіть тоді ще можна буде сказати: так, нас справді нема, але насправді ми - горді, вільнолюбні, шляхетні, артистичні, екзотичні і еротичні. Бо ми гуцули.
hogo-cz "Сенс і сенсація" (Фрагменти з есею Юрія ПРОХАСЬКА про ерос і цивілізацію гуцулів)
Про рівні розвитку психіки людини Доповідь Валерія Пекара
...Не потривало надто довго, заки й самі гуцули збагнули всі принади таких ідеальних проєкцій. Вони відчули, що ними захоплюються, і захотіли довідатися, чому. Їм сказали: бо ви горді й свавільні, і вони відповіли: ну, звісно, ми горді, а свавільність наша стихія. Ними чудувалися як шляхетними і незалежними - і вони стали твердити: шляхетність і незалежність - наші споконвічні риси.
Так гуцулів бачать рідко: як успішних - справді винятково успішних - опортуністів, конформістів і колабораторів. У слушну мить можна проголосити себе частиною якоїсь політичної нації, але завжди залишається й опція визнавати себе тільки самими собою: ні на кого не подібними, ні до кого не належними, ні до кого не причетними, нікому нічого не винними гуцулами.
Новітня політична історія аж рясніє прикладами користування такими прерізними опціями: різні частини гуцулів у різні часи були то позанаціональними архаїчними представниками своїх родів, то засновували - як Климпуш - Українську Гуцульську республіку в Ясіні, то вступали до УПА чи до дивізії Галичина, якась частина дуже добре знайшла себе в системі Рад, частина ненавиділа і поборювала совєтську владу, частина стала російськими олігархами і міністрами, хтось - заробітчанами, хтось - традиційними місцевими ґаздами, хтось - універсальними умільцями. Частина визнає і прославляє незалежну Україну, частина нарікає на неї. Гуцули надзвичайно пластичні: легко засвоюють чужі мови, інтонації, прибирають акценти і звичаї. Так само легко приживаються на зарібках у Москві, як і концертують в Амстердамі, грабують в Мукачевому чи на Варшаві Західній так само успішно, як і викладають у Відні або торгують бринзою на базарі в Станіславові чи акціями на біржі в Нью Йорку. Гуцул - це племінна ознака і парабола належности до людського племені.
...Множинність гуцулів є найпершою передумовою їх неповторности. Багатогранність - ґарантією унікальности. Мінкість - окреслености. В часи небаченої ерозії давніх укладів усього міт гуцулів залишається найнадійнішим чинником збереження їх тотожности. В часи, коли фолькльор дедалі більше відчужується, життєвий стрій розпадається, в часи еміґрації і втечі до міст, в часи, коли на Великдень перед делятинською церквою молоді чоловіки, які щойно висіли в китайських вишиванках з машин із чеськими, російськими та італійськими номерами, вітаються не «Христос Воскрес!», а «Прівет!», в часи, коли в решта днів перестали вітатися не те що «Слава Йсу», але й взагалі перестали вітатися, саме гуцульська легенда залишається останнім бастіоном гуцульської ідентичности. Бо навіть тоді ще можна буде сказати: так, нас справді нема, але насправді ми - горді, вільнолюбні, шляхетні, артистичні, екзотичні і еротичні. Бо ми гуцули.
hogo-cz "Сенс і сенсація" (Фрагменти з есею Юрія ПРОХАСЬКА про ерос і цивілізацію гуцулів)
Про рівні розвитку психіки людини Доповідь Валерія Пекара