Козакова долина
Прийшла весна, розпочався велосезон. У нас він почався з нашого першого крос-кантрі (катання по пересіченній місцевості), єдиного промаркованого веломаршруту в наших краях - "Козакової долини"
Вже починаючи від Вовчинецьких гір треба злазити з ровера і штовхати його наверх в процесі роздивлюючись краєвид на злиття Бистриць і на місто. Цивілізацію тут і там дає про себе знати пустими пляшками і пакетами.
Нагорі нас чекала непогана грунтовка, хоч і часто покалічена колією від важкої техніки. Взагалі-то туди заборонено в'їзд будь-чому, що палить бензин, але певно ніхто не перевіряє. Зате тут уже відчувається справжня дика природа, заради якої ми сюди і їхали, з її запахами, звуками та краєвидами не завантажені урбаністикою. Кілометрів через 5 має трапитись лінія ЛЕП, від якої можна спуститися в бік Бистриці до карстових утворень. Ми наївно вирішили спуститися на зворотньому шляху.
Десь на середині маршруту є місце для відпочинку, яке заховалося серед дерев, його легко пропустити на великій швидкості. Потім уже в лісі буде ще одне, його ми таки прогавили. За хрестом, який стоїть на в'їзді в ліс має бути поворот на спуск до скельного монастиря, певно замаскований, бо ми його не бачили. Саме урочище Козакова долина представляє собою балку зі струмком між двома горбами, яку нам довелося долати з велосипедами на спині, бо струмок розмив дорогу. Поблукавши лісом виїхали до Ганусівки. Далі вже знайомою дорогою рушили до Голівуду і кожен до себе додому.