Розсмикані думки
Перечитав (наскільки можна застосувати цей термін до прослухування аудіокниги) орвеловський "1984". Ясна річ, я його читав і раніше - і ясна річ, що тоді не в оригіналі, зараз я вже не певен, який саме переклад я читав, російський чи український, їх надрукували, як мені здається, майже одноасно. Український у "Всесвіті", а от щодо російського то вже й не скажу. Так от, чомусь зараз на мене ця книга справила набагато більше враження, ніж майже 30 років тому. Може, справа в тому, що на цей раз це оригінал, а не переклад, а може справа в надбаному за цей проміжок часу життєвому досвіді... Скоріше останнє - хоча те, що зараз я читав не переклад, важливе - бо мова, книга як література, як витвір мистецтва - справді стоїть на висоті. Але ж наскільки важка це книга - я по першому разу, може, здесенситований великою масою літератури про часи тоталітаризму, якось не дуже усвідомив. Це абсолютно безпосвітна, безнадійна, чорна книга, якою, власне, і має бути антиутопія (чи як її тут називають - якраз недавно почув це слово від старшого хлопчиська - дистопія)
Особливо цікаво, одначе, читати книгу і точно знати, де що відбувається - коли назви вулиць чи міст чи містечок це не просто іноземна екзотика, а реальні місця, де ти був, чи знаєш, як туди дістатися... І діалоги - прочто уявляєш, як саме вони мають виголошуватися, і ким - і добре уявляєш типи людей, згадуваних автором
І як же її (і автора) не люблять в одній країні. І не дивно. Бо багато що підмічено надзвичайно точно (а певні меми, як от "Океанія завжди воювала з Євразією", вживають і певні автори текстів скажімо так недружньої направленості). До речі, читаючи міркування про любов, пристрасть та потяг (сексзлоч проти Партії), не міг не згадати про одну авторку, що абсолютно за доктриною інґсок постійно підкреслює власну асексуальність, зневажає сексзлоч у інших і як ідеал має асептичну чистоту "світлого майбутнього" совіцької фантастики...
Я, до речі, раніше не помітив, що О'Браян описаний як поєднуючий тіло професійного борця із високоінтелектуальним обличчям - досить точний опис тих каґебістів, яких доводилося зустрічати
Дуже цікаві думки про мову, про створення нової мови, яка через неіснування слів для позначення певних понять забезпечить неіснування самих понять - хай це вже й кліше, але "політкоректність" багато в чому займається саме цим
Великий уривок із "Книги" всередині твору випадає із оповіді, але безумовно необхідний для створення об'ємної картини дистопічного суспільства. Ясна річ, текст зараз читається як застарілий - бо не можна відгородитися від більш як півстоліття історичного досвіду, що пройшов з часу написання "1984", але все одно необхідний для прочитання. Ну і ясна річ система промивання мозку не може не визивати цілком поточні асоціації (навіть більш близькі ніж вежі ПБЗ з іншої часто згадуваної в такому контексті книги)
Якось не дивно, що Орвел помер незабаром після того як написав "1984" - ця книга не могла не висмоктати з нього життєву енергію... Бо якщо її часом важко читати аж до фізичної неможливості продовження дії, наскільки ж її важко було писати...
