Мобілізуються тополі
під хмарним вітром на горі...
Уже давно ми на порі,
давно всіх кличемо: до волі!
До волі: бідні, босі й голі!
не час сидіти у норі!
Мобілізуються тополі
під хмарним вітром на горі...
Гукнем же в світ про наші болі!
Щоб од планети й до зорі -
почули скрізь пролетарі,
за що ми б'ємся тут у полі!
Мобілізуються тополі!
Згадав ці знайомі зі школи рядки, коли милувався на
недавній виставці імпресіоністів у Національній Галереї на серію картин Моне з тополями на березі річки Епт коло його улюбленого Живерні.
Чомусь поезія разом з живописом тоді надзвичайно мене пройняла - хоча (а може саме тому) я раніше просто не знав чи не звертав увагу на ці картини...
А Павло Григорович таки був чудовий поет. Жаль, помер таким молодим...