Суботній ранок мав би бути доволі печальний, оскільки вже тиждень воду в нас подають тільки вночі, а на носі храмовий празник і пасувало би щось спекти-зварити-стушкувати, а оте капарство на кухні, коли вихляпуєш із чайничка чи не останню воду, просто доводить до сказу...
Але... Коли я прокинулася, то побачила, як маленьке кошенятко, яке я назвала Прунцескою, сидить на голові в моєї сестри, а та спить і навіть цього не відчуває. І так мене та картина розсмішила, ну просто до істерики. Шкода, що я не додумалася сфотографувати той момент.
А потім сусід приніс смачнющий хліб, який він пече сам в хлібопічці.
А потім цілу тарілку чорниць для своєї улюбленої сусідки. І так я з того тішуся! Сама собі заздрю!