Мої походеньки
Незважаючи на спеку, яку я дуже люблю, але яку я зараз переношу не надто добре, хочеться пригод, мандрів і подорожей! Хочеться квітів, легкого вітерцю, схожого на обійми, затишку біля води - річки чи озера. Хочеться шуму зелених дерев, ароматів липи, барвистих спідничок і легкості сарафанів...
На жаль, мандрівки обмежені в своєму маршруті і не віщують нічого "цікавого", окрім стін лікарняних. Щоразу, коли виходжу за межі поліклініки чи лікарні - ніби заново народжуюся.
Та як би там не було, в найближчих планах - похід на джерело. Пам’ятаю його ще з дитинства - ходили туди по воду, хоч йти доволі далеченько. Потім я виросла і геть розлінилася. Навіть не пам’ятаю, коли була там востаннє. Тож це обов’язково треба виправити!
На жаль, мандрівки обмежені в своєму маршруті і не віщують нічого "цікавого", окрім стін лікарняних. Щоразу, коли виходжу за межі поліклініки чи лікарні - ніби заново народжуюся.
Та як би там не було, в найближчих планах - похід на джерело. Пам’ятаю його ще з дитинства - ходили туди по воду, хоч йти доволі далеченько. Потім я виросла і геть розлінилася. Навіть не пам’ятаю, коли була там востаннє. Тож це обов’язково треба виправити!