(no subject)
20 травня 2013 року вітер на Монмартрі розніс рекламні флаєри з 10% знижкою під ноги перехожим, торнадо з Оклахоми видгриміло світанковою грозою у славному B-town, а я вперше зрозуміла, що заскучала. Подібно до того, як люди, які голодують, починають гостро відчувати нюанси запаху їжі, на касі в супермаркеті почула шум Червоноармійської і відчула на щоках тепло сонячних променів із літної тераси Оливи. Виходячи з автобусу вдихнула забах пилу і розпеченого асфальту Воздвиженської біля Гастророку. Терпкий солодкий смак лате з Макдональдса на Льва Толстого-з-собою-і-в-парк-Шевченка увірвався у свідомість на пішоходному переході перед домом. Алея зі скультпурами на Пейзажці. Пекучий і розгарячений стадіон біля дому під час вечірньої пробіжки. Траса з Борисполя з гладенькою дорогою і соснами обабіч, які метушать тінями. Вечірнє проміння, яке платується в червоних шторах кімнати і падає на чорно-білі клавіші.
І хоча в мому квиктку стоїть JFK - SVO, я знаю, що вже скоро...
І хоча в мому квиктку стоїть JFK - SVO, я знаю, що вже скоро...
Click to view